,
,

ЧДТУ

Черкаський державний технологічний університет
Cherkasy state technological university

Черкаський державний технологічний універсітет

Ви тут: ЧДТУ Новини ЧДТУ-55. Імена. Сім’я науковців Кунченко: життя, віддане науці і людям
Середа, 01 липня 2015 22:17

ЧДТУ-55. Імена. Сім’я науковців Кунченко: життя, віддане науці і людям

ЧДТУ-55. Імена. Сім’я науковців Кунченко: життя, віддане науці і людям

Все своє життя професор Юрій Кунченко присвятив науці, його ім’я вписано у книгу «2000 видатних людей 20-го століття». Доктор  фізико-математичних наук , проректор Черкаського державного технологічного університету, засновник кафедри радіотехніки та інформаційно-телекомунікаційних систем, вчений є основоположником нового напряму у світовій радіотехніці -розробка теорії нелінійних методів обробки негаусівських сигналів і процесів. Його наукові інтереси - статистична обробка сигналів, оцінка параметрів, перевірка статистичних гіпотез і фільтрація випадкових процесів та використання їх досягнень в радіотехніці, зв’язку, радіо - і гідролокації. Ю.П.Кунченко підійшов до заснування нового математичного простору (простору Ku) та нових математичних рядів (рядів Ku), для стохастичних поліномів отриманий закон великих чисел у формі Кунченка, сформульована центральна гранична теорема в новій формі (у формі Кунченка).З 2000 року він – почесний громадянин м. Черкаси, а у 2006 році Юрію Петровичу було присвоєно почесне звання «Заслужений діяч  науки і техніки України». А головне - він виховав цілу плеяду вчених, які продовжують його наукову справу.

Існує думка, що у досягненнях видатних чоловіків величезна заслуга дружини. Сім’я Кунченків підтверджує цю істину. Валентина Іванівна Кунченко -Харченко - доктор технічних наук , академік Української технологічної академії. Віддана науці, Валентина Іванівна все своє свідоме життя вчиться: вона захистила кандидатську дисертацію на здобуття вченого звання кандидата історичних наук; навчалась в Одеській національній юридичній академії за спеціальністю «правознавство», стала доктором юридичних наук Української технологічної академії, має наукові публікації з історії радіотехніки, історичної документалістики, захисту інформації. І продовжує свою наукову та викладацьку роботу на кафедрі, створеній  її чоловіком, очолює Благодійний фонд професора Ю.П.Кунченка, опікується музеєм радіотехніки університету, створеним в пам’ять про геніального вченого.

Ми розумілися і в педагогічних, і в наукових питаннях. І тому разом визначали вектор, за яким повинна розвиватися наука в університеті. Говорили про методичне, технічне забезпечення, матеріальну базу. Дискутували про різні проекти. Одним словом – університет був нашою рідною домівкою, нам завжди було цікаво розмовляти на теми, які нас об’єднували у роботі, - розповідає Валентина Кунченко-Харченко.

ВалентинаІванівна, підтримуючи чоловіка у всіх його справах, готувала і свою докторську дисертацію за спеціальністю «Інформаційні технології». Але захистити роботу вдалося лише після його смерті. Тож отримане наукове звання присвятила чоловікові.

- Більшого задоволення для Юрія Петровича, ніж нові наукові здобутки його колег, не було. Я також дуже хотіла, щоб він подивився мою роботу і підказав, як краще мені зробити. Але я розуміла, що для нього тоді були важливішими захисти його учнів, - згадує Валентина Іванівна. – Його життя обірвалося різко та несподівано.

Пережити таку втрату пані Валентині було складно, але розрадою став університет. Увесь свій час вона присвячує науці та студентам.

-В травні минуло дев’ять років, як з нами немає Юрія Петровича . Мені важко проживати кожний новий день без нього. Бо ж дуже рідко трапляється, щоб в одній особі поєднувалися такі якості як геніальний вчений та люблячий чоловік, високопорядна людина, що вміє слухати, любить людей, готова прийти на допомогу – промовляє Валентина Іванівна.

Вже найближчим часом Валентина Кунченко - Харченко збирається видати книгу про свого чоловіка. У книзі вона розкриє життя свого видатного чоловіка-науковця.

-Юрію Петровичу часто неодноразово пропонували працювати за кордоном, але він всім відмовляв, бо хотів розвивати науку у черкаському навчальному закладі. Саме українських вчених він вважав розумними та прогресивними. Його вихованцями є чимало нинішніх докторів наук, кандидатів наук, - перераховує чоловікові заслуги Валентина Іванівна. - І якби він зараз був живим, то його розробки змогли б далеко просунути Україну у питаннях радіорозвідки.

Доктор технічних наук, професор В.І.Кунченко-Харченко радіє новим успіхам послідовників видатного вченого. Зовсім недавно захистив докторську дисертацію Сергій Заболотній, кафедра організувала та провела Міжнародну конференцію пам’яті Ю.П.Кунченка, цікаві роботи підготували майбутні радіотехніки до днів студентської науки. Знати, що справа  видатного вченого продовжується, то найбільше задоволення для його дружини-науковця.