,
,
Відеоканал ЧДТУ

ЧДТУ

Черкаський державний технологічний університет
Cherkasy state technological university

Черкаський державний технологічний універсітет

Ви тут: ЧДТУ Про університет Історія ЧДТУ

ІСТОРІЯ ЧЕРКАСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ТЕХНОЛОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Історія Черкаського державного технологічного університету починається у 1960 р. з Черкаського загальнотехнічного факультету Київського технологічного інституту харчової промисловості (наказ міністра вищої і середньої спеціальної освіти Української РСР за № 84 від 11 березня 1960 р.).

За роки свого становлення Черкаський державний технологічний університет завдяки потужному кадровому потенціалу та накопиченому досвіду навчальної, наукової та виховної роботи перетворився на провідний науково-педагогічний центр з підготовки висококваліфікованих кадрів у Придніпровському регіоні.

Першим керівником – деканом Черкаського загальнотехнічного факультету – був кандидат технічних наук, доцент Лещенко Дмитро Дмитрович, який чимало зробив для становлення та подальшого зміцнення новоствореного навчального закладу. Першими викладачами факультету були В.П. Криштопа, О.Є. Кравченко, М.П. Лоєцький, Д.С. Сирота, Н.І. Пересипкіна, В.С. Королевич, А.В. Агальцев, В.І. Шатохін та інші. Науковий ступінь та вчене звання на 1960 р. мали: П.Ю. Маруня, І.Я. Казінкін, В.Т. Шпак. Доценти Черкаського педінституту М.Є. Фонкіч та Г.О. Бугаєнко працювали за сумісництвом.

Черкаському регіону і обласному центру в умовах бурхливого розвитку на той час найбільше потрібні були інженери-будівельники. Тому з 20 травня 1961 р. Черкаський загальнотехнічний факультет було підпорядковано Київському інженерно-будівельному інституту. На факультеті тоді навчалося близько 500 студентів. У 1963 р. відбувся перший випуск. Студентів після трирічного терміну навчання було переведено для продовження освіти до інших вищих навчальних закладів України.

history_10 Промисловість Черкаської області для свого подальшого розвитку потребувала висококваліфікованих інженерних кадрів. Це сприяло швидкому становленню навчального закладу, зміцненню навчально-матеріальної бази. У 1969 – 1970 рр. за рахунок підприємств хімічної промисловості обласного центру було споруджено два навчальні корпуси, які сьогодні функціонують як корпуси № 2 і  3.

У семидесяті роки минулого століття за вечірньою та заочною формами навчалось близько 1200 студентів. Було створено денне підготовче відділення. Кількість штатних викладачів зросла до 28. Діяло три кафедри: гуманітарних наук, загальнотехнічних і загальнонаукових дисциплін.

З 1970 по 1975 рр. загальнотехнічний факультет очолював кандидат технічних наук, доцент Аліпов Георгій Іванович. За цей час був зроблений вагомий внесок у розвиток та поліпшення роботи факультету, зокрема добудовано гуртожиток № 1 та їдальню на 220 місць.

У 1976 р. керівником факультету було призначено кандидата технічних наук, доцента Кайдаша Миколу Геврасійовича. Із збільшенням контингенту студентів, зміцненням кадрового складу та розширенням навчально-лабораторної бази й інфраструктури для нашого навчального закладу рамки загальнотехнічного факультету стали завузькими. Тому 10 листопада 1977 р. наказом міністра вищої і середньої спеціальної освіти за № 370 його було реорганізовано у Черкаський філіал Київського інженерно-будівельного інституту. Крім загальнотехнічного, було створено будівельний факультет, започатковано спеціальність "Промислове та цивільне будівництво" з вечірньою формою навчання.

На той час у філіалі на  двох факультетах навчалися понад 1500 студентів, з яких близько 800 – за заочною формою навчання, і майже 750 – за вечірньою. Працювало п’ять кафедр: марксизму-ленінізму, загальнотехнічних дисциплін, математики, фізики і хімії та будівництва. Половина професорсько-викладацького персоналу мала наукові ступені й вчені звання.

Навчально-матеріальна база філіалу з року в рік зростала: два навчально-лабораторні корпуси, 12 лабораторій, бібліотека, їдальня, буфет і два студентські гуртожитки. Було розроблено генеральний план розвитку Черкаського філіалу Київського інженерно-будівельного інституту на 1980 – 1990 рр., згідно з яким у березні 1980 р. розпочалося будівництво нового дев’ятиповерхового навчально-лабораторного корпусу (нині головний корпус Черкаського державного технологічного університету). На урочистостях з нагоди закладання підвалин новобудови із капсулою-посланням для наступних поколінь зібрались представники керівництва області й міста, підприємств і організацій. Будівництво цього об’єкта велося за рахунок пайових коштів промислових підприємств Черкаської області.

Перспективним планом також передбачалося створення нових факультетів: приладобудівного, механічного, радіотехнічного, економічного, хіміко-технологічного. І головна мета – набуття вищим навчальним закладом самостійності.

history_07 Розширення філіалу сприяло появі нових висококваліфікованих працівників, зокрема доктора технічних наук, професора А.К. Поліщука, кандидатів технічних наук, доцентів П.А. Донченка, Г.Т. Олійника, Л.П. Бедлевич. Але найбільшим досягненням у розвитку Черкаського філіалу став його перехід у підпорядкування до Київського політехнічного інституту завдяки спільним зусиллям керівників області й міста, зокрема І.К. Лутака, В.Г. Сокоренка, С.М. Гребенюка. Відвідання філіалу міністром освіти України В.Д. Пархоменком засвідчило перспективність молодого навчального закладу в регіоні. 

1 грудня 1979 р. Черкаський філіал Київського інженерно-будівельного інституту підпорядковано Київському політехнічному інституту, що внесло докорінні зміни в його профіль. Розпочалася підготовка спеціалістів різних галузей народного господарства. Було здійснено прийом студентів на спеціальності "Технологія машинобудування, металорізальні верстати та інструменти", "Прилади точної механіки", "Механічне обладнання заводів будівельних матеріалів". Таким чином, було впроваджено наскрізну підготовку інженерів від першого курсу до останнього за п‘ятьма спеціальностями (включаючи спеціальності "Промислове і цивільне будівництво" та "Технологія неорганічних речовин"). На цей час вже складалися основи і традиції нашого навчального закладу.

З 1980 по 1987 рр. філіал очолював доктор технічних наук, професор Поліщук Анатолій Костянтинович, який багато зробив для подальшого розвитку матеріальної бази навчального закладу. В 1982 р. створено вечірній факультет, деканом якого призначено кандидата технічних наук, доцента М.М. Битька. Почалася ціліспрямована підготовка до відкриття самостійного вищого навчального закладу. І в цьому питанні велику роль відіграв директор філіалу професор А.К. Поліщук.

history_11 У 1983 р. було здано в експлуатацію новий навчально-лабораторний корпус (нині це корпус № 1), завдяки чому збільшилися навчальні площі, поліпшилося технічне оснащення лабораторій, кабінетів. Відбувся перший випуск інженерів-механіків, розпочато підготовку фахівців за спеціальностями: "Радіотехніка", "Електронно-обчислювальні машини" з вечірньою формою навчання. Вперше здійснено набір на денне відділення за спеціальностями: "Технологія машинобудування, металорізальні верстати та інструменти", "Прилади точної механіки", що стало базою для створення механічного факультету. В цьому ж році відбувся перший випуск інженерів за спеціальністю "Технологія неорганічних речовин".

У ці роки до філіалу прибувають нові кваліфіковані кадри – кандидати наук, доценти В.В. Мироненко, В.І. Фірсов, В.І. Кобко, Н.П. Красиловець, Є.Я. Губар. Захистили кандидатські дисертації В.С. Королевич, В.І. Шатохін, К.Я. Охріменко, С.А. Кисіль, В.П. Оніпченко, О.Г. Березняк та інші. Почали працювати в навчальному закладі доктори наук, професори С.І. Губар, Є.О. Васильцов, В.І. Биков, Ю.О. Кочкарьов.

У 1985 р. у філіалі вже працювало п’ять докторів наук, професорів, 45 кандидатів наук, доцентів, які мали тісні зв‘язки з провідними вченими Київського політехнічного інституту.

У 1980-ті роки у Черкаському регіоні почали активно нарощувати темпи виробництва такі підприємства, як "Азот", фабрика гігровати, завод хімічного волокна, приладобудівний завод, машинобудівний завод ім. Г. Петровського, "Фотоприлад", "Уманьферммаш" та інші. Необхідність вирішення ряду невідкладних проблем стала основою укладання великої кількості госпдоговірних наукових тем з науковцями Черкаського філіалу КПІ.

Нарощення наукового потенціалу навчального закладу відбувалося через запрошення для роботи, крім професорів, ряду кандидатів наук, доцентів. Це такі викладачі, як В.М. Лісоченко, В.І. Унрод, В.Є. Степаненко, Н.І. Степаненко, Г.С. Столяренко, О.П. Горох, К.З. Ягудін, Л.Г. Темнік, О.І. Бакаєв, Ю.Г. Лега та інші.  Вони зробили вагомий внесок  у подальший розвиток навчального закладу.

З часом розширювали свої можливості підприємства Черкащини, зростала потреба у висококваліфікованих фахівцях. У Черкаському філіалі відчувалась потреба поповнення рядів науковців для підготовки фахівців за спеціальностями "Обчислювальна техніка", "Комп‘ютерні науки". Доктор технічних наук, професор Ю.О. Кочкарьов разом з кандидатом технічних наук, доцентом Г.Т. Олійником чимало зусиль доклали до створення і розвитку кафедри обчислювальної техніки.

Було відкрито механічний факультет з денною формою навчання, деканом якого було призначено А.П. Ткаченка.

Збільшився і прийом студентів, зокрема на стаціонар – до 125 осіб, на вечірній факультет – до 300 і загальнотехнічний – до 340 осіб. Станом на 16 березня 1985 р. у філіалі налічувалось 2400 студентів: з них 190 – денної форми навчання, 1200 – вечірньої, 1010 – заочної, а також 75 слухачів підготовчого відділення. На восьми кафедрах працювало 90 викладачів.

З початком перебудови (1985 р.) змінилася процедура призначення керівників колективів, їх почали обирати на загальних зборах працівників підприємств, організацій, установ. У квітні 1987 р. на загальних зборах колективу філіалу одноголосно директором було обрано професора Бикова Валентина Івановича, який з 1985 р. очолював кафедру технології машинобудування.

З 1987 по 1991 рр. кількість спеціальностей денної форми навчання зросла з 2 до 6, кількість кафедр – з 8 до 16, докторів наук – з 5 до 16, кандидатів наук – з 45 до 55.  Професорсько-викладацький склад поповнили професори: д.ф.-м.н. Ю.П. Кунченко, д.т.н. Р.А. Аблязов, д.т.н. Д.І. Котельников, д.т.н. В.Я. Білоусов, д.х.н. Б.П. Мінаєв, д.т.н. С.П Поляков, к.т.н. П.О. Руденко. Захистили докторські дисертації В.І. Діскант, В.Т. Шпак, В.К. Шпак, В.А. Ващенко.

Відбулися структурні зміни: ліквідовано вечірній факультет, розширено механічний та створено приладобудівний. У цей час започаткував свою роботу факультет по роботі з іноземними студентами. На денному відділенні було розпочато підготовку за спеціальностями "Радіотехніка" та "Електронно-обчислювальні машини". У 1990 р. збудовано навчально-лабораторний корпус № 4. Вагомий внесок у його будівництво зробили заступник директора філіалу А.О. Надточій і начальник відділу капітального будівництва Н.О. Васильєва. Для відпочинку працівників, починаючи з 1988 р., побудовано базу відпочинку «Рось», яка займає площу у 2 га.

Київський політехнічний інститут на той час вже мав великий досвід створення самостійних вищих навчальних закладів, що відокремлювались від нього і ставали зразковими. Черкаський філіал КПІ також готувався до такої події.

history_06 26 липня 1991 р. за клопотанням керівних органів області, Київського політехнічного інституту, Міністерства освіти України Кабінет Міністрів нашої держави прийняв рішення про створення на базі Черкаського філіалу КПІ Черкаського інженерно-технологічного інституту (ЧІТІ) як самостійного вузу з державною формою власності.

Першим ректором інституту обрано Бикова Валентина Івановича. Принагідно слід зазначити, що в цей час в інституті відкривалися нові спеціальності, збільшувався контингент студентів. До шести спеціальностей денної форми навчання, що були на час створення інституту, додалося ще десять: фінанси і кредит; облік і аудит; менеджмент організацій; економіка підприємства; обробка матеріалів за спецтехнологіями; екологія; інфораційні управляючі системи та технології; програмне забезпечення автоматизованих систем; металорізальні верстати та системи; прикладна лінгвістика.

У 1991 – 1992 навчальному році у складі ректорату налічувалося п‘ять проректорів, а саме: проректор Сирота Михайло Дмитрович, який відповідав за організацію навчальної роботи; Акіньшин Валерій Дмитрович – проректор з наукової роботи; Яценко Володимир Микитович – проректор з фінансово-економічної роботи та соціального розвитку; Бушин Микола Іванович – проректор з міжнародних зв‘язків; Сьобко Петро Никифорович – проректор з адміністративно-господарської роботи. Потім була введена посада проректора з навчально-виховної роботи, яку обіймала Лукашенко Валентина Максимівна.

З набуттям інститутської самостійності ректорат і професорсько-викладацький склад приступили до справжньої перебудови навчального процесу з тим, щоб забезпечити Черкаський регіон кадрами такого рівня кваліфікації, який би відповідав вимогам формування ринкових механізмів.

Активізувалася підготовка наукових кадрів через створену в ЧІТІ у 1991 р. аспірантуру. Керівництво науковою діяльністю в інституті здійснювали проректори з наукової роботи: 1991 – 1997 рр. – кандидат технічних наук, професор В.Д. Акіньшин; 1998 р. – кандидат технічних наук, професор Ю.Г. Лега; 1999 – 2000 рр. – доктор технічних наук, професор В.Я. Білоусов. В наступний період на цій посаді працювали професори д.т.н. В.М. Шарапов і д.ф.-м.н. Ю.П. Кунченко, нині її обіймає д.е.н., професор Т.М. Качала.

Незважаючи на складне економічне становище в Україні, інституту вдалося зберегти науково-кадровий потенціал. У розробці наукових тем брали участь понад 600 осіб, у тому числі: 30 докторів наук, професорів, понад 420 кандидатів наук, 385 доцентів, 56 асистентів. Про значні результати самовідданої праці науковців нашого навчального закладу свідчать і такі факти: за період 1994 – 2000 рр. було подано 121 заявку на винаходи, отримано 118 рішень про видачу патентів та авторських свідоцтв, опубліковано 763 наукові статті у вітчизняних журналах і збірниках наукових праць, 217 – у зарубіжних журналах і збірниках, видано 42 підручники і навчальні посібники, 31 наукову монографію. Результати наукових досліджень експонувались на 16 виставках.

Значно збільшилася кількість наукових розробок, що публікувалися викладачами. Цьому сприяло також заснування науково-технічного журналу "Вісник Черкаського інженерно-технологічного інституту" та збірників наукових праць: "Гуманітарний вісник" і "Теорія і практика перебудови економіки". Відповідно до рішення ВАК України ці видання було включено до переліку фахових наукових видань, в яких можуть публікуватися основні результати дисертаційних робіт.

Відбулися й якісні зміни в інтернаціоналізації наукових пошуків. Викладачі інституту стали активніше брати участь у міжнародних та національних наукових конференціях і семінарах. За десять років (1991 – 2001 рр.) вони виступили 232 рази на міжнародних і 820 – на національних науково-теоретичних конференціях і семінарах.

З 1993 р. колектив науковців ЧІТІ плідно співпрацює з колегами Лінчопінського університету (Швеція). У 1996 – 1999 рр. успішно проводилися спільні науково-дослідні роботи з представниками інституту Ерстеда м. Копенгаген (Данія), університетів м. Страсбург (Франція), м. Констанц (ФРН), у 1998 – 2000 рр. – з університетами Німеччини, Ізраїлю, Об‘єднаних Арабських Еміратів  та ін.

Важливе місце завжди займала робота з науково обдарованою молоддю, починаючи зі студентів, які залучаються до наукових досліджень. Методичне керівництво науково-технічною творчістю студентів здійснюють рада з науково-дослідної роботи студентів та рада молодих вчених. Традиційними стали дні студентської науки.

У 1991 – 2000 рр. у Черкаському інженерно-технологічному інституті здійснено низку заходів, які докорінно змінили не лише зміст навчально-виховного та наукового процесів, а й статус вищого навчального закладу. Вони, в першу чергу, стосувалися таких важливих питань, як удосконалення стилю й методів роботи апарату управління.

У 1997 р. в інституті вперше був здійснений випуск бакалаврів і магістрів за новими навчальними планами. У 1999 – 2001 рр. від 30 до 48 % дипломних проектів було виконано за конкретними завданнями виробництва, 45 % – за реальними проектно-конструкторськими й технологічними розробками, 22 % мали дослідну спрямованість. 87 % випускників 2000 р. були працевлаштовані. Державною атестаційною комісією було відзначено, що організаційне і науково-методичне забезпечення навчально-виховного процесу в ЧІТІ відповідає державним вимогам, а також існує чітка система планування та організації навчального процесу.

Було затверджено атрибутику навчального закладу.

Виховна складова навчально-виховного процесу набула реалізації через масові заходи: відзначення державних свят, вшанування ювілярів, національно-патріотичне виховання, організоване дозвілля студентів та співробітників ЧІТІ.

Необхідно бути об’єктивним і достеменно підкреслити, що за часи керівництва професора В.І. Бикова у Черкаському інженерно-технологічному інституті настійно і планомірно створювалися всі умови до переходу вищого навчального закладу у нову якість – набуття статусу університету.

history_20 На початку 1990-х рр. у системі вищої освіти України сталося досить багато якісних і кількісних змін: навчальні заклади перейшли до ступеневої підготовки спеціалістів; усі вузи пройшли атестацію та отримали відповідну категорію; було здійснено реорганізацію і зміну статусу вузів; державою було створено умови для відкриття нових вузів і спеціальностей на комерційних засадах.

Інститут набував сил, постійно розвивався і зміцнював матеріальну базу. У вересні 1998 р. ректором інституту на зборах трудового колективу було обрано проректора з науково-дослідної роботи ЧІТІ Легу Юрія Григоровича.

З приходом на посаду ректора Ю.Г. Леги здійснено низку заходів, які докорінно змінили не лише зміст навчально-виховного та наукового процесу, а й статус вищого навчального закладу. Вони стосувалися таких важливих питань, як удосконалення стилю й методів роботи апарату управління, втілення в життя нових підходів і методів роботи, відкриття нових факультетів, підвищення виконавчої дисципліни.

На той час у Черкаському інженерно-технологічному інституті налічувалося 9 факультетів, 30 кафедр, підготовка фахівців здійснювалася із 11 напрямів за 17 спеціальностями та 26 спеціалізаціями. Також до структури інституту було включено Смілянський радіотехнікум, два філіали кафедр, сім навчально-методичних комплексів у районних центрах області: Кам’янці, Золотоноші, Тальному, Смілі, а також у смт Стеблів.

Станом на 1 грудня 2000 р. у ЧІТІ навчалося 5450 студентів, із них 3371 – за денною формою, 2079 – за заочною. 2395 студентів навчалися за рахунок бюджету держави, решта – на умовах контракту, коштом фізичних та юридичних осіб. Крім цього, в інституті працювали магістратура та екстернат, де навчалося близько 80 осіб.

Навчальний процес забезпечували 310 викладачів, серед яких 24 доктори наук, професори (з урахуванням сумісництва), 106 кандидатів наук, доцентів. В інституті працювали 15 академіків галузевих академій. Переважна більшість професорсько-викладацького складу мала стаж науково-педагогічної роботи десять і більше років. Половину кафедр очолювали доктори наук, професори.  

У ці роки у Черкаському інженерно-технологічному інституті склалася відповідна організаційно-управлінська структура на чолі з ректором, який обирається на загальних зборах трудового колективу і затверджується Міністерством освіти і науки України. Під його керівництвом і керівництвом проректорів функціонує кілька колегіальних органів.

По-перше, вчена рада – орган, що розглядає і визначає найважливіші напрямки діяльності інституту. По-друге, рада деканів, основне призначення якої зводиться до забезпечення високого рівня навчального процесу і організації на наукових засадах виховної роботи студентів. По-третє, методична рада, яка визначає головні напрямки методичного забезпечення викладання та інтенсифікації навчального процесу. По-четверте, науково-технічна рада, що займається питаннями координації науково-технічної діяльності. По-п‘яте, виховна рада, що займається питаннями національно-патріотичного виховання та гуманізації навчального процесу. Така система управління дає можливість ефективного керівництва, тому що до вирішення кардинальних питань розвитку колективу залучається широкий загал викладачів, співробітників і студентів.

На початку 90-х рр. ХХ ст. ректоратом приділялася велика увага якісному поліпшенню навчального процесу, його методичному й технічному забезпеченню. Слід відзначити навчальні посібники із грифом Міністерства освіти і науки України, підготовлені провідними науковцями ЧІТІ під керівництвом професорів А.А. Тимченка, В.К. Шпака, Ю.Г. Леги, В.І. Хомякова, доцента А.І. Боровика та ін.

В інституті почала реалізовуватися комплексна програма неперервної комп‘ютерної освіти, в результаті виконання якої було досягнуто такий рівень забезпеченості ПЕОМ: 14 студентів денної форми навчання на один сучасний комп‘ютер. У 1999 р., наприклад, було придбано 150 сучасних комп‘ютерів.

Концепція розвитку інституту була спрямована на відкриття нових, необхідних суспільству спеціальностей. У 2000 р. їх було вже 17. Серед нових і престижних спеціальностей: комп‘ютерне програмування, прикладна лінгвістика, а також блок економічних спеціальностей – фінанси, бухоблік і аудит, менеджмент, економічна кібернетика та інші.

Цілеспрямована робота велась над поліпшенням матеріально-технічної та навчально-лабораторної бази: були обладнані сучасні лабораторії з фізики, високоефективних процесів обробки матеріалів, спеціалізовані аудиторії з менеджменту, бухгалтерського обліку, фінансів, іноземних мов та інші.

Розвиваючи навчальний заклад, ректорат особливу увагу звертав на розвиток інфраструктури. За роки становлення збудовано чотири навчальні корпуси та два гуртожитки. У 1997 р. нашому навчальному закладу передано у власність спортивний комплекс з двома спортивними залами і стадіоном на 5 тис. глядачів. Навчальні та житлові площі ЧІТІ  становили загалом 52 тис. м2, у тому числі – сім навчальних корпусів та два гуртожитки.

У 1999 р. інститут придбав базу відпочинку на березі Чорного моря, де за сезон оздоровляється більше 600 осіб. Було створено лікувально-оздоровчий центр для студентів та співробітників.

В умовах ринкової економіки колектив Черкаського інженерно-технологічного інституту розробив концепцію розвитку, заходами якої було передбачено подальше вдосконалення навчальної, наукової діяльності та виховання майбутніх спеціалістів.

Одним із стратегічних напрямів стало фінансове забезпечення навчального закладу за рахунок власних позабюджетних коштів, залучення яких передбачене рішенням Кабінету Міністрів України.

Дбаючи передусім про соціальний захист професорсько-викладацького складу, навчально-допоміжного та обслуговуючого персоналу, аспірантів і студентів навчального закладу, ректорат домігся своєчасної виплати заробітної плати, стипендій. Більшість співробітників, а це майже 500 осіб, отримують різні заохочення у вигляді доплат, надбавок, премій, допомог за рахунок спецкоштів, які надходять за навчання студентів на комерційній основі; підвищення кваліфікації та перепідготовка фахівців відповідно до потреб ринку праці; за різноманітні курси: фахівців для роботи  на ПК та в Internet, фахівців малого і середнього бізнесу та ін.

Із 1993 р. веде відлік своєї історії факультет перепідготовки фахівців (декани – проф. І.П. Підласий, к.т.н., доцент Т.І. Веретільник), до створення якого багато творчих зусиль доклав проректор з соціально-економічного розвитку В.М. Яценко. За цей період пройшли перепідготовку та одержали другу спеціальність понад 2500 осіб, з них  понад 1000 осіб з вищою освітою, у тому числі підвищили кваліфікацію працівники податкових адміністрацій Черкаської, Кіровоградської, Дніпропетровської та Сумської областей України. Було отримано ліцензію на право навчання фахівців з ведення реєстру власників іменних цінних паперів і підготовлено близько 200 реєстраторів.

Одним із важливих напрямків діяльності у нових економічних умовах стало впровадження ефективних енергозберігаючих технологій. Була створена за наказом Міністерства освіти і науки України спеціалізована група з енергозбереження, яка успішно діє й донині, з метою виявлення непродуктивних витрат тепла, електроенергії, газу та інших видів енергії і впровадження заходів щодо їх скорочення. Ці заходи дали можливість вдвічі скоротити витрати на теплозабезпечення і на 15 % – електроспоживання, і отримати майже втричі більше позабюджетних коштів, ніж фінансування з бюджету, і забезпечити стабільний фінансовий стан інституту та подальший його розвиток.

Під керівництвом проректорів з навчальної роботи к.т.н. професора П.А. Донченка (працював з 1994 до 2002 р.) і д.т.н. професора С.М. Первунінського (працював з 2002 до 2005 р.) навчальний заклад інтенсивно розвивав мережу напрямів підготовки фахівців. А це, насамперед, потребує розробки навчальних і робочих програм, відповідного методичного та наочного забезпечення, до розробки якого залучається увесь професорсько-викладацький склад кафедр і декани факультетів. Методологічне й методичне спрямування здійснює ректорат, а головним координатором є навчальний відділ. Методична рада узагальнює й поширює позитивний досвід роботи професорсько-викладацького складу, видає рекомендації щодо викладання окремих дисциплін і проведення різних форм занять, координує роботу кафедр і деканатів із забезпечення навчально-методичною літературою викладання нових дисциплін, затверджує видання до друку.

history_03 В рамках виконання Національної програми гуманітаризації вищої технічної освіти в інституті проводилась значна навчально-методична діяльність.  З цією метою було створено досить потужну власну видавничу базу – редакційно-видавничий відділ, а згодом – центр, яким керує О.В. Литвин.

У навчальному закладі в процесі виховання фахівців нової генерації традиційно приділяється велика увага духовному зростанню молодої людини. Значна увага приділялася гуманітарним кафедрам та дисциплінам, а ще – бібліотеці. Вона була створена у 1960 р. З того часу науково-технічна бібліотека ЧІТІ, а нині – ЧДТУ, стала багатогалузевою, другою в області за обсягами фондів технічного напряму, і налічує близько 40 тис. примірників книг. Книговидача щорічно становить понад 600 тис. примірників.

На базі кафедри іноземних мов з метою підготовки фахівців нового напряму була створена кафедра прикладної лінгвістики, яку очолив провідний професор інституту В.К. Шпак. За ініціативи В.К. Шпака з того часу у стінах інституту почали регулярно відбуватися зустрічі з відомими письменниками, такими як М. Негода, С. Носань, Г. Білоус,  гуморист і поет В.  Даник, В. Коваленко, В. Кикоть та інші.

У 1998 р. ректорат ЧІТІ прийняв рішення про створення Музею історії навчального закладу, який урочисто було відкрито 10 квітня 1998 р. Організатором розробки та формування експозиції музею є професор М.І. Бушин.

Профспілкова організація та спілка жінок "Оріана" розгорнули в стінах навчального закладу активну роботу з організації дозвілля та розвитку корпоративної культури. На новий рівень було піднято організацію виховної роботи через створення за ініціативи проректора з гуманітарної освіти та виховання Л.І. Білик Гуманітарно-виховної частини (з 2005 р. реорганізованої у Центр культури та виховання ЧДТУ), під егідою якої розвивалось студентське самоврядування, виховна робота, патріотичне виховання, художня самодіяльність. Завоював велику популярність серед студентства  студентський клуб,  народний хоровий колектив "Наддніпряни", молодіжна театральна студія, хореографічний колектив "Либідь", клуб "Інтелект". В ці роки відбувалось активне становлення студентського самоврядування у навчальному закладі.

Університет на межі тисячоліть – це великий центр науково-дослідних робіт. Науковці розробляли тематику з 11 пріоритетних наукових напрямків, виконували чотири науково-технічні проекти на отримані гранти. Публікації становили щорічно 700 -800 наукових праць, у тому числі за кордоном. Збільшилась кількість монографій, підручників та навчальних посібників з грифом Міністерства освіти і науки України. Найбільш активно працюють у галузі винахідництва В.М. Шарапов, Г.С. Столяренко, В.М. Лукашенко та інші науковці.

 У жовтні 2000 р. відбулася акредитація інституту. Згідно з рішенням міжгалузевої акредитаційної комісії від 15 грудня 2000 р. та наказом Міністерства освіти і науки України від 25 грудня 2000 р. Черкаський інженерно-технологічний інститут акредитовано за найвищим ІV рівнем. Працівники інституту розуміли, що це не лише визнання заслуг, а й здобуття права на більш високе звання – Черкаський державний технологічний університет.

І вже 26 вересня 2001 р. було прийняте розпорядження Кабінету Міністрів України "Про утворення Черкаського державного технологічного університету", яке підписав Прем’єр-міністр України Анатолій Кінах.

Протягом 50-річного існування навчального закладу підготовлено понад 40 тис. фахівців з вищою освітою, які працюють у різних галузях народного господарства нашої держави. Серед випускників є народні депутати, політичні діячі, багато діячів науки, керівників підприємств, установ, організацій різних форм власності. Все це ще раз підтверджує високий професіоналізм науково-педагогічного складу університету, його відповідальність за глибоку і якісну підготовку і виховання майбутніх фахівців.

 

 

НАШІ КЕРІВНИКИ - НАША ГОРДІСТЬ

 

 

 0004

 

 

 

ЛЕЩЕНКО

 Дмитро Дмитрович

 

Декан Черкаського заочного загальнотехнічного факультету

  Київського технологічного інституту харчової промисловості(1960-1970 рр.),

  кандидат технічних наук, доцент

 

 

 

Народився 08 жовтня 1918 р. в м. Таганрог Ростовської області (Росія) в сім’ї робітника.

У 1933 р. закінчив семирічну школу і вступив до школи ФЗУ, яку закінчив у 1934 р.

З 1934 до 1936 р. – електрик на заводі ім. Андрєєва у м. Таганрог.

З 1936 до 1941 р. – студент Таганрозького інституту механізації сільського господарства за спеціальністю "Інженер-механік з ремонту та експлуатації тракторів і автомобілів".

Із липня до жовтня 1941 р. – курсант курсів при Академії бронетанкових і механізованих військ у м. Москва.

З 1941 до 1943 р. – помічник командира танкової роти по технічній частині 204 танкової бригади на Далекому Сході.

З 1943 до 1946 р. – викладач Другого Київського Червонопрапорного училища самохідної артилерії (спочатку у Саратовській області, а з 1944 р. у м. Київ).

Із червня 1946 до березня 1947 р. – майстер центральних механізованих майстерень Українського геологічного управління у м. Київ.

З 1947 до 1951 р. – механік Уманського пивзаводу Черкаської області.

Із січня 1951 до червня 1952 р. – старший майстер, директор школи ФЗО у м. Умань.

З 1952 до 1955 р. – директор училища механізації сільського господарства у м. Умань.

З 1955 до 1958 р. – начальник Сумського обласного управління трудових резервів.

Із березня до серпня 1958 р. – заступник начальника Черкаського обласного управління трудових резервів.

З 1958 до березня 1960 р. – інженер з техніки безпеки Черкаського обласного цукробурякотресту.

Із березня 1960 до липня 1961 р. – старший викладач кафедри технології металів, декан Черкаського загальнотехнічного заочного факультету Київського технологічного інституту харчової промисловості (нині Черкаський державний технологічний університет).

Лещенко Дмитро Дмитрович працював деканом загальнотехнічного факультету з початку його організації. Працюючи деканом, зробив чимало щодо організації та оснащення навчальних лабораторій і кабінетів факультету. При його активній, наполегливій праці введений в експлуатацію новий навчальний корпус.

Займаючись організаційною, навчальною роботою загальнотехнічного факультету, Дмитро Дмитрович розумів, що, керуючи навчальним осередком, необхідно самому бути науковцем. У 1975 р. він захистив кандидатську дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата  технічних наук.

Із липня 1961 до грудня 1969 р. – старший викладач кафедри будівельних машин, декан Черкаського загальнотехнічного факультету, доцент з дисципліни "Технологія металів" Київського інженерно-будівельного інституту.

 

З 1970 до грудня 1979 р. – старший викладач, доцент кафедри загальнотехнічних дисциплін, доцент кафедри фізики і хімії Черкаського загальнотехнічного факультету Київського інженерно-будівельного інституту (технологія металів).

 

Із грудня 1979 до липня 1987 р. – старший викладач кафедри технологій машинобудування, заступник декана Черкаського загальнотехнічного факультету Київського політехнічного інституту.

 

Із серпня 1987 до квітня 2005 р. – доцент кафедри технологій машинобудування, доцент кафедри комп’ютеризованих технологій машинобудування Черкаського філіалу Київського політехнічного інституту.

 

У 1994 р. присвоєно вчене звання доцента по кафедрі технологій машинобудування.

 

У 2001 р. рішенням Вченої ради Черкаського інженерно-технологічного інституту присвоєно звання “Почесний професор” .

 

У квітні 2005 р. Д.Д. Лещенко звільнений з ЧДТУ за власним бажанням у зв’язку з виходом на наукову пенсію.Помер 02 серпня 2005 р.

 

Нагороджений медалями "За Перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941 – 1945 рр.", "Двадцять років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 – 1945 рр.", "Тридцять років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 – 1945 рр.", "Ветеран праці".

 

 

 

 

 

0001 АЛІПОВ

 

 Георгій Іванович

 

 

 

Декан Черкаського загальнотехнічного факультету

 

Київського інженерного-будівельного інституту (1970 – 1975 рр.),

 

 кандидат технічних наук, доцент

 

 

 

Народився 06 листопада 1935 р. в м. Горлівка Донецької області.

 

У 1954 р., закінчивши середню школу, вступив до Харківського автомобільно-дорожнього інституту. Після його закінчення в 1959 р. направлений на роботу в с. Багаєвський Ростовської області, де працював головним механіком будівельного управління.

 

Відпрацювавши три роки на будівництві автошляхів, Г.І. Аліпов у 1962 р. вступив в очну аспірантуру Київського інженерно-будівельного інституту на кафедру будівельних машин.

 

Після закінчення аспірантури та захисту кандидатської дисертації на тему "Дослідження зносу зубців на ковшах роторних екскаваторів" працював старшим викладачем, доцентом та завідувачем кафедри будівельних машин Запорізького вечірнього факультету Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту.

 

У 1970 р. обраний за конкурсом на посаду завідувача кафедри загальнотехнічних дисциплін та призначений деканом Черкаського загально-технічного факультету Київського інженерно-будівельного інституту, на цій посаді працював до 1975 р. Далі завідував кафедрою загальнотехнічних дисциплін. Зараз працює доцентом кафедри механіки і поліграфічних машин. Займався суспільно-корисною роботою. У 1960 р. обраний у селищну раду трудящих (с. Багаєвський Ростовської області). У 1971 та 1973 рр. обирався в Черкаську міську раду депутатів трудящих. Обирався головою Черкаської районної організації товариства "Знання" в 1974 р.

 

Нагороджений медаллю "Ветеран праці" (1987 р.).

 

Автор понад 40 наукових статей, отримано чотири авторські свідоцтва на винаходи. Сфера наукових інтересів: опір матеріалів, дослідження зносостійкості деталей машин.

 

 

 

 

 

 

 

0003 КАЙДАШ

 

 Микола Гервасійович

 

 

 

Директор Черкаського філіалу

 

Київського інженерно-будівельного інституту (1976 – 1980 рр.),

 

кандидат технічних наук, доцент

 

 

 

Народився 22 квітня 1929 р. в селі Губське Лубенського району Полтавської області в селянській родині. З 1936 до 1944 р. навчався в Губській семирічній школі, а з 1944 до 1948 р. – в Тарандинцівській середній школі Лубенського району Полтавської області. В 1948 – 1953 рр. навчався на зварювальному факультеті Київського політехнічного інституту за спеціальністю "Інженер-механік".

 

Після закінчення інституту з 1953 до 1957 р. працював інженером-конструктором, а потім – старшим інженером-конструктором відділу головного конструктора п/я 28 МСМ в м. Рибінськ (Щербакове) Ярославської області. У 1957 – 1960 рр. – асистент кафедри фізики Уманського державного педагогічного інституту ім. П.Г. Тичини (нині Уманський державний педагогічний університет).

 

З 1960 по 1963 р. Микола Геврасійович навчався в аспірантурі Одеського політехнічного інституту за спеціальністю "Металознавство і термічна обробка металів".

 

У жовтні 1963 р. повернувся на роботу до Уманського державного педагогічного інституту ім. П.Г. Тичини, де працював спочатку старшим викладачем кафедри фізики, а у 1965 – 1975 рр. – завідувачем цієї кафедри. З 1969 до 1975 р. – керівник галузевої науково-дослідної лабораторії фізики твердого тіла цього ж інституту.

 

У 1969 р. захистив кандидатську дисертацію. В 1970 р. присвоєно вчене звання доцента кафедри фізики.

 

У 1968 – 1970 рр. – депутат Уманського міськкому депутатів трудящих, голова депутатської комісії з народної освіти.

 

У 1975 р. переведений на роботу до Черкаського загальнотехнічного факультету Київського інженерно-будівельного інституту: з 1975 по 1978 р. працював деканом загальнотехнічного факультету Київського інженерно-будівельного інституту, а у 1978 – 1980 рр. – директором Черкаського філіалу КІБІ.

 

1975 – 1980 рр. – визначальний етап у становленні навчального закладу, який безпосередньо пов'язаний із трудовою діяльністю Миколи Геврасійовича. На той час ЗТФ (загальнотехнічний факультет) мав три кафедри, два навчально-лабораторні корпуси і студентський гуртожиток. Навчання здійснювалося за заочною та вечірньою формами. За два роки (1976 – 1977 рр.) була виготовлена проектно-конструкторська документація, забезпечено фінансування і побудовано їдальню на 220 місць і студентський гуртожиток на 400 місць, що було необхідно для відкриття денної форми навчання. Здійснювалася значна робота з добору професорсько-викладацького складу, зміцнення трудової дисципліни, удосконалення навчально-виховного процесу, рівня викладання, покращення науково-дослідної та методичної роботи, проведення досліджень з держдоговірної тематики. Все це дало підставу для порушення питання про організацію на базі ЗТФ Черкаського філіалу Київського інженерно-будівельного інституту. У результаті такої роботи, в квітні 1978 р. загальнотехнічний факультет був реорганізований у Черкаський філіал Київського інженерно-будівельного інституту.

 

Після набуття факультетом статусу філіалу робота зі зміцнення навчально-матеріальної бази, рівня викладацької та науково-методичної роботи вийшла на новий рівень. Наполегливо проводився підбір професорсько-викладацького складу, переважно з науковими ступенями (зокрема з фізики й хімії, будівництва та ін.), здійснювалася значна науково-дослідна й методична робота. З метою розширення переліку спеціальностей для підготовки спеціалістів, потрібних насамперед Черкаському регіону, керівництвом філіалу була забезпечена передача філіалу КІБІ у підпорядкування Київського політехнічного інституту – одного з найдавніших і найвизначніших вищих навчальних закладів України.

 

На той час філіал мав два факультети – загальнотехнічний і будівельний, на яких навчалося понад 1500 студентів, з яких близько 800  – на заочній формі навчання і майже 750  – на вечірній. На п’яти кафедрах вже половина професорсько-викладацького складу була з науковими ступенями й вченими звання. Навчально-матеріальною базою філіалу були два навчально-лабораторні корпуси, 12 лабораторій, бібліотека, їдальня, буфет, два студентські  гуртожитки.

 

Філіал отримав хороші перспективи подальшого розвитку, що було обумовлено, певним чином, зміцненням економічного потенціалу Черкащини. Саме на цей період було заплановано будівництво нових і реконструкція існуючих промислових підприємств Черкаського регіону, у зв’язку з цим у найближчі 10 років області було потрібно понад 5 тис. спеціалістів з вищою інженерною освітою. Це вимагало на лише збільшення контингенту студентів філіалу, а й відкриття нових спеціальностей. Був розроблений генеральний план розвитку філіалу на 1980 – 1990 рр., згідно з яким у березні 1980 р. розпочалося будівництво нового дев’ятиповерхового навчально-лабораторного корпусу (нині головний корпус Черкаського державного технологічного університету) за рахунок пайових коштів промислових підприємств області. Проектно-конструкторська документація на будівництво була виготовлена в 1979 р. за допомогою Київського інженерно-будівельного інституту. У фундамент цього корпусу було закладено виготовлену з бронзи капсулу з інформацією для прийдешніх поколінь про навчальний заклад за підписом керівників філіалу.

 

 Перспективним планом розвитку філіалу було передбачено створення нових факультетів, у тому числі приладобудівного, механічного, радіотехнічного, економічного, хімічно-технологічного та ін., а також досягнення вищим навчальним закладом самостійності. У подальші роки Черкаський філіал КПІ успішно розвивався, набув статусу самостійного Черкаського інженерно-технологічного інституту (нині Черкаського державного технологічного університету).

 

М.Г. Кайдаш працював на посаді доцента кафедри технології машинобудування (1981 – 1982 рр.), кафедри високоефективних процесів обробки (1983 – 1986 рр.) і кафедри обробки матеріалів за спеціальними технологіями (1986 – 1999 рр.) Черкаського інженерно-технологічного інституту.

 

Автор більше 140 наукових праць, семи авторських свідоцтв на винаходи, 12 інформаційних листів про науково-технічні досягнення України і 13 методичних праць.

 

 

 

 

 

 0005 ПОЛІЩУК

 

 Анатолій Костянтинович

 

 

 

Директор Черкаського філіалу

 

 Київського політехнічного інституту (1980 – 1987 рр.), 

 

доктор технічних наук, професор, академік Академії будівництва України

 

 

 

Народився 01 березня 1928 р. в селі Петропавлівка Володимировського району Миколаївської області. У 1929 – 1948 рр. мешкав разом з батьками у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, де закінчив сім класів і гірничорудний технікум. Після закінчення технікуму був направлений на роботу в Тульське залізорудне управління (Росія), де працював механіком шахти, механіком кар’єру, завідувачем електроремонтного цеху (1949 – 1953 рр.).

 

З 1953 по 1958 р. навчався в Криворізькому гірничорудному інституті. З 1958 по 1961 р. працював гірничим майстером, начальником дільниці, начальником відвалу, головою завкому профспілки Новокриворізького гірничо-збагачувального комбінату.

 

У 1961 р. розпочалася викладацька та наукова кар’єра Анатолія Костянтиновича: з 1961 до 1964 р. він – асистент Криворізького гірничорудного інституту, у 1964 до 1971 р. – старший викладач, доцент кафедри розробки місцезнаходження корисних копалень гірничорудного інституту, у 1971 – 1975 рр. та 1977 – 1978 рр. – завідувач кафедри відкритої розробки рудних місцезнаходжень Криворізького гірничорудного інституту.

 

У 1972 р. Поліщук Анатолій Костянтинович захистив докторську дисертацію та присуджено науковий ступінь доктора технічних наук, а у 1973 р. – вчене звання професора кафедри відкритої розробки рудних місцезнаходжень.

 

З 1975 до 1977 р. працював на посаді завідувача кафедри розробки місцезнаходження корисних копалень Кабульського політехнічного інституту (Республіка Афганістан).

 

З 1978 до 1979 р. – професор кафедри будівництва Черкаського філіалу Київського інженерно-будівельного інституту (нині Черкаський державний технологічний університет).

 

 З 1979 до 1980 р. – декан будівельного факультету, професор кафедри будівництва Черкаського філіалу Київського інженерно-будівельного інституту.

 

З 1980 по 1987 р. – директор Черкаського філіалу Київського політехнічного інституту, професор кафедри будівництва.

 

З 1987 до 1996 р. – завідувач кафедри будівництва Черкаського філіалу Київського політехнічного інституту.

 

З 1996 до 1999 р. – проректор з розвитку інституту, професор кафедри економіки та фінансів Черкаського інституту управління (нині Східноєвропейський університет  м. Черкаси).

 

З 1999 до 2000 р. – професор кафедри економіки та управління Черкаського інженерно-технологічного інституту.

 

11 липня 2000 р. А.К. Поліщук звільнений з роботи за власним бажанням.

 

Сумлінно працюючи на посаді директора Черкаської філії КПІ, Анатолій Костянтинович Поліщук заклав основи переходу філіалу до самостійного інституту.

 

Нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради Української РСР (1990 р.), медаллю "50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 – 1945 рр.".

 

Автор 178 наукових праць, з них сім монографій, три авторські свідоцтва, 48 звітів з науково-дослідної роботи.

 

Помер у липні 2000 р.

 

 

 

 

 

0002

 

 

 

БИКОВ

 

Валентин Іванович

 

 

 

Директор Черкаського філіалу
 Київського політехнічного інституту (1987 – 1991 рр.),

 

ректор Черкаського інженерно-технологічного інституту (1991 – 1998 рр.),

 

 доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки УРСР,
 академік Академії інженерних наук України,
 академік Національної академії наук екологічних технологій,
 академік Нью-Йоркської  академії наук

 

 
Народився 25 червня 1937 р. в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області.

 

Закінчив Криворізький гірничорудний інститут у 1960 р., отримавши кваліфікацію "Гірничий інженер-електромеханік", та Дніпропетровський державний університет у 1965 р. за спеціальністю "Математика". Працював деканом механіко-машинобудівного факультету Криворізького гірничорудного інституту, ректором Криворізького державного педагогічного інституту, у 1987 – 1991 рр. – директор Черкаського філіалу Київського політехнічного інституту. За чотири роки його керівництва був введений в експлуатацію гуртожиток № 2, побудований навчальний корпус на 10 тис.кв.м, втричі збільшилась кількість професорів, а також денних спеціальностей, і за підсумками роботи філіал перемістився з передостаннього 14-го місця серед філіалів України на друге.

 

У 1991 р. в Україні було створено всього два нові інститути, в тому числі Черкаський інженерно-технологічний на базі філіалу КПІ, першим ректором якого був обраний В.І. Биков.

 

Під час роботи ректором В.І. Биков продовжував розширювати матеріальну базу інституту. Так, інститут придбав нинішній корпус № 5, а потім, після довгого опору керівництва цукрового комбінату, завдяки допомозі Черкаської обласної держадміністрації, до інституту були приєднані два спортивні корпуси (нині корпуси ЧДТУ №№ 6, 7), стадіон з футбольним полем і трибунами на 5 тис. місць, побудований спортивно-оздоровчий табір на р. Рось з ділянкою у два гектари.

 

За 11 років його керівництва в інституті створено потужний творчий колектив, чому сприяла підтримка керівників міста й області, які передали ЧІТІ 46 квартир. Плідно запрацювали аспірантура і докторантура, регулярно почали проводитися міжнародні наукові конференції, почали давати ефект міжнародні зв’язки з вищими навчальними закладами Китаю, Швеції, Сирії, держав Африки і Центральної Америки, близько 300 іноземців навчалися в ЧІТІ, було створено факультет перепідготовки фахівців, який дав можливість бажаючим отримувати другу вищу освіту.

 

У групі машинобудівних і приладобудівних ВНЗ інститут постійно входив у першу десятку за підсумками роботи, і тому вже у січні 1998 р. першим заступником Міністра освіти і науки В.П. Андрущенком було запропоновано надіслати до Кабінету Міністрів України подання на зміну статусу інституту на університет.

 

В.І. Биков працював завідувачем кафедри технології машинобудування, металорізальних верстатів та інструментів, завідувачем кафедри приладобудування, нині – завідувач кафедри безпеки життєдіяльності.

 

Коло його наукових інтересів: тертя та змащування, динаміка гірничих і гірничо-збагачувальних машин, прилади точної механіки, охорона праці. Докторську дисертацію, присвячену підвищенню довговічності конусних дробарок та кульових млинів – головного устаткування для подрібнення залізних руд потужних гірничо-збагачувальних комбінатів – захистив у 1984 р. на спеціалізованій Вченій раді Інституту гірничої справи ім. О.О. Скочинського АН СРСР (м. Москва). Наукові досягнення і винаходи впроваджені у виробництво з великим економічним ефектом, а методики розрахунків оптимальних параметрів футеровок кульових млинів, затверджені Міністерством чорної металургії УРСР, прийняті для проектно-конструкторських організацій заводів важкого машинобудування.

 

Протягом 10 років очолював Черкаську обласну організацію Товариства "Знання". Член правління республіканської організації Товариства "Знання" України, член редколегії журналу "Трибуна".

 

Разом зі своїм учителем – заслуженим працівником вищої школи УРСР д.т.н., проф. І.А. Бегагоїним – створив школу підвищення довговічності і надійності гірничо-збагачувального устаткування в Кривому Розі. В Черкасах створив наукову школу з напрямку приладобудування, яка розробляє методологію створення автоматизованих систем багаторівневого перетворення інформації.

 

Опублікував понад 250 наукових та методичних праць, має 37 авторських свідоцтв і патентів. Науковий керівник 14 кандидатських дисертацій, п’ятеро вихованців наукової школи В.І. Бикова стали відомими вченими, докторами наук: Ю.С. Рудь, А.І. Литвин, В.М. Шарапов, А.А. Засядько, С.В. Голуб.

 

Прізвище В.І. Бикова занесене до таких видань (з врученням іменних медалей):

 

- Dictionary of International Biography, Twenty seventh еdition. – Cambridge, England. – 1999;

 

- 2000 Outstanding Intellectuals of the 20-th Century. – Cambridge, England. – 2001;

 

- 2000 Outstanding Intellectuals of the 21-th Century. – Cambridge, England. – 2002.

 

Визнаний "Людиною року 1999" (Американський біографічний інститут) і нагороджений іменною золотою медаллю "Medal of Honor 2000 Millennium. American Biographical Institute".