Завідувач лабораторій кафедри радіотехніки та інформаційно-комунікативних систем Черкаського державного технологічного університету Антонець Анатолій Автономович відзначає сьогодні свій 80-ий день народження!
Людина, яка майже 20 років пропрацювала завідувачем лабораторій кафедри радіотехніки та інформаційно-комунікативних систем ЧДТУ, працювала на електронному заводі у Сєвєродонецьку Луганської області, на Черкаській дільниці Київського управління "Оргенергоавтоматика", Черкаському заводі телеграфної апаратури. Людина, яка впродовж багатьох років була головою Федерації радіоспорту Черкаської області, є кандидатом у майстри спорту, суддею республіканської категорії з радіоспорту і яка сьогодні святкує цей поважний ювілей - не може не викликати зацікавлення!
Антонець Анатолій Автономович народився 8 лютого 1936 року в селі Самгородок Сквирського району Київської області. Закінчив чоловічу середню школу №20 м. Воршиловоград (Луганськ).
Він має гарну освіту – у 1955 році вступив на фізико-математичний факультет Черкаського педінституту, який закінчив в 1968 та у 1967 році отримав фах радіоінженера Харківського інституту радіоелектроніки.
Величезна різносторонність інтересів та громіздкий список життєвих досягнень ніколи не заважали Анатолію Автономовичу залишатись справжнім професіоналом своєї справи, а ще - скромною та цілком життєрадісною людиною.
- Анатолію Автономовичу, Ваша професійна діяльність пов’язана з радіотехнічними галузями. Чим саме викликана цікавість точними науками?
- Була певна схильність до техніки. Ще зі школи полюбляв математику і бачив своє майбутнє тільки інженером. Любив розв’язувати складні задачі, щоб знаходити цікаві рішення, а коли навчався в 9 та 10 класі на обласній олімпіаді з математики зайняв ІІ місце. Все ж таки, після закінчення школи, були певні роздуми : який напрямок у житті обрати. З одного боку - мене дуже тягнуло до точних наук, але також хотілося вчитися на філологічному факультеті. Як бачите, технічний напрямок переміг. До речі, я й досі підтримую зв`язки зі своєю рідною школою.
- З чого почалась Ваша професійна діяльність?
- Влаштувався на роботу одразу після закінчення фізико-математичного факультету. Працював вчителем фізики та математики в дитячій виховній колонії у селі Таганча Канівського району Черкаської області. Потім вчителював в місті Сєвєродонецьк у школі-інтернаті № 1 та загальноосвітній школі № 5, де викладав фізику, математику та креслення. Ви ж розумієте, що фізико-математична галузь завжди крокує поряд із технікою, ось чому вона мене і цікавила.
- А як саме Ви потрапили до Харківського інституту радіоелектроніки?
- Ще в 1967 році, коли я працював у школі, одночасно поступив на вечірню форму навчання в м. Рубежне, де був розташований філіал Харківського політехнічного інституту. Навчатися в інституті мені дуже подобалось, тому і перейшов до Харківського інституту радіоелектроніки. Після отримання фаху радіоінженера вирішив піти на виробництво, щоб здобуті знання застосувати на практиці. Почав працювати на електронному заводі у Сєвєродонецьку на посаді інженера відділу головного конструктора.
- А як саме Ви повернулись до Черкас?
- На той час мої батьки вже перебували в Черкасах, а я влаштувався на роботу інженером-налагоджувальником до Черкаської дільниці Київського ПНУ-439 "Оргенергоавтоматика". Приймав участь у пуску першої черги Черкаського ВО «Азот». Потім потрапив до Черкаського заводу телеграфної апаратури. Саме там я пропрацював найбільше - 28 років (!) і саме там була моя улюблена робота. Пройшов шлях від старшого інженера відділу до посади головного метролога, в якості якого був 12 років.
- Як потрапили до ЧДТУ?
- Коли вийшов на заслужений відпочинок мені запропонували роботу на кафедрі радіотехніки лаборантом, а, фактично, начальником радіостанції.
- Відомо, що саме під Вашим керівництвом радіостанція Черкаського державного технологічного університету отримала такий бажаний розвиток. Як Ви можете охарактеризувати її роботу?
- Я є завзятий радіоаматор зі стажем. За моєї ініціативи Черкаський державний технологічний університет брав участь в Днях активності радіоаматорів Черкащини, присвячених 200-річчю від народження Тараса Шевченка. Радіостанція ЧДТУ, яка сьогодні має позивний UR4CYT, в ті дні працювала в с. Моринці та в м. Черкаси під позивним EM200TARAS. За час роботи із цим позивним, радіостанція провела понад 5000 сеансів зв’язку з радіоаматорами України та світу. Сеансів радіозв’язку (QSO) було проведено більш ніж як з 200 країнами світу і всіма материками, в тому числі Антарктидою. За кожен зв`язок в ефірі радіоаматори обмінуються QSO картками. Особливою увагою користувалась радіостанція ЧДТУ у операторів країн, де є українська діаспора. Тоді, за підсумками проведених днів активності на честь 200-річниці від дня народження Т. Шевченка радіостанція EM200TARAS зайняла І місце, а її операторів було нагороджено спеціальним дипломом!
- Скільки років Ви пропрацювали на посаді завідуючого лабораторіями кафедри радіотехніки?
- Майже 20 років. До речі, за моєї ідеї та за підтримки професорів Ю.П. Кунченка та Ю.Г. Леги було створено Музей історії радіотехніки ім. професора Ю.П. Кунченка. Музей є унікальний, подібного немає в Україні.
- Чому саме він унікальний?
- Музей дає можливість спеціалістам, студентам, учням шкіл та всім бажаючим ознайомитися із історією радіотехніки і створенням зразків побутової та військової техніки, а, головне, використовувати експонати музею в навчальному процесі. На матеріалах музею можна вивчити всю історію розвитку радіотехніки протягом минулого століття.
- Які саме експонати представлені в музеї і чи є серед них Ваші?
- Музей налічує експонати виробництва багатьох країн світу, зокрема – Німеччини, США, Росії, Польщі та інших. Особливу увагу привертають унікальні експонати: перші радіолампи, осцилографи, гучномовці, батарейний радіоприймач для сільської місцевості «Родіна-52», електронно-променеві трубки, радіостанції часів Другої світової війни, які були на озброєнні радянської армії; радіоприймачі довоєнного періоду, генераторні лампи та ін. Кожного року до музею потрапляють кращі дипломні роботи наших студентів, наприклад: радіоприймач «Паровоз» студента з міста Сміли - Денщикова О.В. Цей експонат завжди викликає найбільшу увагу у відвідувачів.
Щодо мого вкладу, то серед експонатів музею дійсно є колись подаровані мною радіоприймачі Р-250М, магнітофон Дніпро-14, передавач РСО та ряд інших експонатів. Зауважу, що багато радіоаматорів, моїх друзів, з радістю допомагали мені в цій благородній справі. Я завжди мав за ціль розвиток нашої кафедри, тому докладав максимум зусиль до пошуків експонатів, пробуджуючи інтерес у однодумців.
- Ви – унікальна людина. За що б не брались, завжди все доводите до ладу. Окрім радіоаматорства, чи маєте якийсь інший рід занять або захоплення?
- Мені все в житті цікаво і все до вподоби, тому, як то кажуть, маю роздвоєну душу. Наприклад, дуже полюбляю писати вірші. Пишу ще зі шкільного віку. Пишу вірші для дошколят. У 2011 році вийшла моя перша дитяча книжка «Неслухняне мишеня». З того часу видав уже 7 своїх книжечок. Наразі, готую до видання ще декілька. Пишаюся тим, що є членом літоб’єднання імені Василя Симоненка при Черкаській обласній організації Національної спілки письменників України. В теперішній час, разом з іншими досвідченими колегами, працюю у складі редколегії альманаху «Спадщина Черкащини» над виходом 10-го номера. Також, крім улюбленої поезії, все життя займався спортом, зокрема радіоспортом. Мій особистий позивний UX5PC я отримав, ще будучи студентом. Маю звання кандидата в майстри спорту з радіоспорту, займався радіоконструюванням.
- Дається взнаки Ваша творча натура, яка проявляється у всьому. Що саме сприяє такій Вашій активності і розвитку?
- В основі всього - любов до життя! Любов, яка постійно надихає на звершення. Якщо ти дійсно любиш життя, тобі все вдається, все до снаги.
