15 квітня 2022 року завершився прийом заявок в межах регіонального літературного конкурсу «КРИЛА УКРАЇНСЬКОЇ ПЕРЕМОГИ», ініційованого Черкаським державним технологічним університетом. Нині триває робота журі, до складу якого увійшли відомі літератори Черкащини. Імена переможців та дипломантів конкурсу будуть оприлюднені вже найближчим часом.
Поза тим, відділ студентського розвитку та культурних програм ЧДТУ продовжує знайомити з літературними творами в межах щоденника конкурсу.
Сьогодні запрошуємо до ознайомлення з поезію і прозою учнів Чигиринського загальноосвітнього закладу середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 ім. Б. Хмельницького.
Номінація «Патріотична проза»
Лист до тата
Добрий день, дорогий мій тату. Ось уже 49-й день, як ти пішов добровольцем захищати нашу рідну Україну. Наш Вадим уже воює з першого дня. Мама дуже хвилюється за нього і плаче, бо він ще молодий і недосвідчений, тільки другий рік служить у Збройних силах України. Ти не міг інакше, адже ти у нас справжній чоловік!
Ми тепер з мамою одні. Коли виє сирена «Повітряної тривоги» – я вже не боюся, я знаю що ви нас захищаєте. Вадим, коли телефонує до мами, то каже: «Мамо не хвилюйся, рашисти такі криворукі, вони не здатні і в ціль попасти». Мама, звичайно, розуміє, що він її заспокоює, але посміхається. А ще він прислав їй на 8 Березня такий гарний вірш. Ми знаємо, що ти з ним говориш по телефону, коли можна, даєш йому поради, підбадьорюєш. Жаль, що ви воюєте не разом.
Я постійно слідкую за новинами. Мама часто прикута до телевізора, все слухає, а потім тихенько плаче вночі. Вона носить постійно при собі телефон, хапає його, коли ви, хоч дуже рідко, але дзвоните. Ми тоді дуже радіємо. Я спочатку питався у мами: «Де тато?». Але вона відповідала: «Не знаю, він не каже, не можна!». Я часто подумки з тобою розмовляю, мені так тебе не вистачає. А тепер почав писати листи. На жаль, я не можу відправити їх, тому складаю у шухлядку свого стола. Ти приїдеш і прочитаєш.
Ми навчаємось на дистанційці. Ну, ти ж знаєш, що мені інколи ліньки було виконувати домашні завдання, виходити на онлайн-уроки. А зараз я залюбки спілкуюсь з однокласниками, вчителями, тому що вдома самотньо. Дуже дякую тобі за планшет. А ще, я недавно виготовив для бабусі на день народження подарунок своїми руками – дерев’яну хлібницю. Зараз допомагаю мамі на городі, адже весна. Це б ми вже з тобою сходили на рибалку…
Я горджусь тобою, тату, і Вадимом. Всі кажуть «Твій тато і брат – герої !» Я виросту і теж буду таким, як ви. Я навіть позивний собі вже придумав «Українець Нелень».
Ми вас дуже любимо і чекаємо.
Повертайся з Перемогою!
Слава Україні!
14 квітня 2022 р. Твій син – «Українець Нелень».
Максим Нелень, 13 років
Номінація «Патріотична поезія»
Я бачила кров на малесеньких дiтках,
я бачила страх у очах ïх батькiв...
І лiкарiв, що з сльозами в замiтках
сповiщають загибель ще одних малюкiв.
Чому помирають невиннi люди?
Чому всi бояться росiйських дядькiв?
Чому в Украïнi плач тут повсюди?
І сини не вернулися до матерiв.
Ірина Количева,
14 років, учениця 8-Б класу
Народ український сильний, ми це знаємо.
Червоний колір ми з легкістю здолаємо.
На наш край світить сонце, як знаменна квітка,
Вона спалить всі нещастя й не потрібно свідка.
Ми кольори гарні – синьо-жовтий прапор,
Об'єднаймось у зелений й не поможе вам диктатор.
«Слава Україні!» та «Героям слава!» – лунає в кожного із уст,
Ми скоро дочекаємось тих кістяків ворожих хруст.
Кожна мати на світанні прощається з синами.
Кінець війни вже зрозумілий – перемога за нами!
Діана Мельник,
13 років, учениця 8-Б класу