У часи євроінтеграції та підготовки до відбудови України стрімко зростає попит на різногалузевих перекладачів, здатних фахово забезпечувати міжнародні бізнеспереговори та роботу з документацією. Про сучасні стандарти навчання таких фахівців, особливу роль німецької мови як головної в ЄС та конкуренцію кадрів із штучним інтелектом розповіла кандидатка педагогічних наук, доцентка, завідувачка кафедри іноземних мов та міжнародної комунікації факультету гуманітарних технологій Черкаського державного технологічного університету Мирослава Чепурна в інтерв’ю головній редакторці видання «Черкаський Край» Тетяні Калиновській.
Вектор мовної освіти
– Мирославо Володимирівно, у Черкаському державному технологічному університеті ви готуєте фахівців, які чітко розуміють, де працюватимуть і з якою специфікою зіткнуться. Розкажіть детальніше про цей напрямок.
– У ЧДТУ ще 25 років тому був створений лінгвістичний факультет, де розпочалося викладання іноземних мов. Сьогодні – це вже факультет гуманітарних технологій, який об’єднує багато спеціальностей відповідного спрямування. Проте безпосередньо на кафедрі іноземних мов та міжнародної комунікації було відкрито унікальну освітню програму – «Переклад та міжнародна комунікація (німецька та англійська мови)». Тут здійснюється підготовка різногалузевих фахівців, здатних реалізувати себе у найрізноманітніших сферах. Чому зараз ця професія настільки важлива? Перекладач – це людина, яка пов’язує народи та допомагає громадянам різних країн знайти спільну мову. В затвердженій програмі на перше місце поставлено німецьку. Важливо зазначити, що опанування цієї дисципліни починається «з нуля», тобто до університету можуть вступати абітурієнти, які раніше ніколи її не вчили.
– Чому німецька мова отримала такий пріоритет у вашій програмі?
– Німецька – найбільш розповсюджена мова Євросоюзу. Зараз Україна впевнено йде в напрямку ЄС. Планується великий обсяг інвестицій, відкриватимуться кордони, зростатиме інтерес до нашої держави з боку закордонних партнерів. Вона є офіційною у Німеччині, Ліхтенштейні, Люксембурзі, Бельгії. Нею в Європі розмовляють близько 100 мільйонів людей. Тож Україні потрібні фахівці з міжнародної комунікації, здатні вести переговори на рівні ЄС. Звичайно, у побуті чи між собою бізнесмени можуть поспілкуватися англійською. Але коли йдеться про серйозні міжнародні переговори чи ведення ділової документації – усе це проводиться німецькою. При цьому фахівців із глибоким її знанням в Україні не так багато. Це – величезний плюс для випускника, який прагне бути конкурентоспроможним. Зараз англійській мові в країні приділяється посилена увага, школярі здобувають рівні B1 та B2, тому конкуренція серед знавців лише однієї іноземної – дуже висока. Наявність другої мови відкриває шлях до значно кращих перспектив у роботі.
– Де можуть реалізувати себе випускники з двома мовами?
– Спектр – дуже широкий. Поперше, це – лінгвістична діяльність: усний і письмовий переклад у сферах економіки, ІТ, бізнесу, на міжнародних виставках і конференціях. Дубляжу фільмів та локалізації різноманітних ігор викладачі кафедри навчають студентів просто на парах. Подруге, робота у сфері муніципального та державного управління, різних галузях промисловості на посадах HRспеціалістів, консультантів із міжнародної адаптації, аналітиків міжнародної діяльності, координаторів міжнародних проєктів і навіть дипломатів. Ну і, безумовно, це – освіта: після закінчення магістратури випускники університету мають право викладати у закладах вищої освіти. Крім того, дипломи ЧДТУ визнаються в Європі. Маючи таку спеціальність, людина може відкрити власне перекладацьке бюро. Це стосується й затвердження документації. В Україні зараз нотаріус засвідчить іншомовні документи лише тоді, коли в дипломі спеціаліста чітко вказано кваліфікацію «перекладач». Якщо написано просто «філологія» або «вчитель іноземної мови», далеко не всі фахівці беруться за засвідчення такої документації.
Тонкощі професійної майстерності
– Ваша освітня програма називається «Переклад та міжнародна комунікація». Чому ви обрали термін «міжнародна», а не більш звичний – «міжкультурна»?
– Це поняття було розширено свідомо. Міжкультурна комунікація – це переважно про культуру, історію, роботу екскурсоводами. Міжнародна сфера охоплює значно більше: бізнеспереговори, взаємодія між вітчизняними підприємствами та їхніми зарубіжними колегами й партнерами. Університет підписав багато договорів із провідними структурами Черкас. Коли до міста приїжджають іноземні делегації або виникає потреба в адаптації офіційної документації, вони звертаються до професіоналів ЧДТУ, й кафедра нікому не відмовляє. Водночас, це – ідеальна база для практики студентів. На перших курсах майбутні фахівці стажуються в перекладацьких бюро, вивчають специфіку музейної справи. До слова, підписи та іншомовні тексти в обласному художньому та краєзнавчому музеях виконали саме вихованці нашої кафедри. Серед дисциплін, які викладаються на факультеті, – різні види перекладацької діяльності, етика ділового спілкування, міжнародна комунікація в бізнесі. Велика увага приділяється розвитку софтскілс (м’яких навичок). Буває, що студент чудово знає граматику, але під час зустрічі з іноземцем боїться сказати слово. На практичних заняттях молодь навчаємо долати страх спілкування та власне починати розмову.
– Чи залучаєте ви до освітнього процесу носіїв мови?
– Так, це – обов’язкова складова. На кафедру приїжджають закордонні колеги. Представники Корпусу миру щотижня проводять для студентства розмовні клуби. Раніше у Черкасах працювала Сара Моска, але з початком війни представників евакуювали. Волонтерка Ліс Басок, проживаючи в Польщі, проводила для викладацького складу та студентів онлайнзаняття по лінії Корпусу миру. Цього року очікується приїзд нового представника. Також налагоджено співпрацю з відомою бельгійською поетесою Джессі Джеймс ЛаФлер, яка пише німецькою мовою та сама перекладає власні твори англійською. Студенти кафедри здійснювали переклад її поезій на українську. Було організовано спільне відвідування презентації її книжки. З наступного року пані ЛаФлер планує проводити в університеті майстеркласи з комунікації.
– Ви розповідаєте про досить складні дисципліни. Чи кожному під силу опанувати таку професію?
– Якщо людина прагне стати висококласним спеціалістом, легко не буде на жодному напрямку. Взагалі важко назвати якусь професію легкою. Мова – це те, що неможливо «вкласти» комусь у голову без його власних зусиль. Потрібно постійно працювати, додатково заучувати лексику. Недостатньо просто дивитися фільми – якби цього вистачало, всі уже вільно б володіли мовами. Крім того, не кожен, хто знає мову, здатний працювати перекладачем. Тут є особливості – важливо правильно передати зміст. Необхідно знати культурний контекст, синоніми, менталітет країни. Наприклад, іноземець може пожартувати так, що європейцям це буде смішно, а для українців – зовсім ні. Фахівець має миттєво знайти відповідник, зрозумілий слухачеві. Ми навчаємо студентів долати так звані труднощі перекладу та працювати з безеквівалентною лексикою – словами, яких немає в іншій мові. Наприклад, під час роботи над замовленням для музею в експозиції був представлений плетений із лози пристрій для лову риби, який в українській традиції називається «лисиця». Якщо перекласти це буквально як fox, іноземець нічого не зрозуміє. Тому доводиться описово пояснювати суть предмета, зберігаючи історичну й краєзнавчу специфіку.
– Нині багато говорять про те, що штучний інтелект здатний замінити перекладачів. Що ви думаєте з цього приводу?
– Штучний інтелект ще дуже довго не зможе замінити людину в цій професії. Мені пощастило брати участь у Міжнародному симпозіумі перекладачів у Бельгії, де зібралися фахівці зі ста країн світу. Весь захід був присвячений темі ШІ. Дійсно, у побуті можна легко ввімкнути автоматичний додаток і порозумітися. Але якщо йдеться про важливі юридичні, медичні документи чи складні технічні інструкції – штучний інтелект тут безсилий. Так само ШІ не здатний передати людські емоції у художній літературі чи під час дубляжу кіно. Деякі закордонні компанії спробували відмовитися від послуг акторів дубляжу на користь комп’ютерних технологій, і в них стрімко впали рейтинги. Емоції та тонкі мовні нюанси машина передати не в змозі.
Світові горизонти випускників
– Ваші абітурієнти – це тільки жителі Черкащини чи географія ширша?
– До університету приїжджають навчатися з різних куточків України. Оскільки заяви зараз подаються онлайн, абітурієнти моніторять освітні програми в різних містах, подають по декілька заяв, а потім обирають. На кафедрі навчаються юнаки та дівчата з окупованих територій або з міст, які перебувають під постійними обстрілами: є студенти з Харкова, Краматорська, Слов’янська. Приїжджають навіть із Києва, адже там зараз теж небезпечно. Вони прибувають сюди, здобувають освіту й щиро закохуються в Черкаси.
– Чи долучаються студенти до міжнародних обмінів?
– Так, для молоді відкриваються чудові можливості подорожувати та навчатися в рамках міжнародних обмінів за програмою Erasmus. Студенти їздять до Німеччини, Австрії, Польщі й інших країн ЄС. Головне – мати бажання та не боятися зробити перший крок. Старшокурсниці, які колись ризикнули поїхати вперше, тепер більшу частину навчального року проводять на таких стажуваннях за кордоном і практикують мову наживо. Кафедра перезараховує їм відповідні дисципліни, опановані в європейських вишах. Також існує формат дистанційної міжнародної мобільності – нещодавно студенти проходили її в університетах Казахстану та Німеччини. В європейських навчальних закладах здобуття освіти протягом одного семестру в іншій країні є обов’язковим. У ЧДТУ це – поки що опція, проте ми лагідно підштовхуємо до цього молодь. Наша мета – щоб вони бачили європейський досвід, поверталися в Україну й робили все задля підняття престижу своєї держави.
– Ким із випускників пишаєтеся?
– Я очолюю кафедру протягом останніх п’яти років, але університет має тривалу історію успіху. Його вихованці реалізують себе в різних сферах. Наприклад, Ірина Гоял понад десять років працює професійним перекладачем книг, у її доробку вже 56 виданих праць. Є ті, хто неочікувано для себе пішли працювати в школи й дуже задоволені цією діяльністю. Деякі випускники залишаються в рідних стінах. Вихованка кафедри Анна Панькова успішно працює викладачем. Інший колишній студент Дмитро Підласий зараз завершує навчання в аспірантурі з інформаційних технологій і вже викладає дисципліну «Інформаційні засоби перекладу». Він чудово знається на комп’ютерних технологіях, навчає студентство специфіці дубляжу фільмів та ігор. Випускники затребувані й за кордоном. Четвертокурсниця Анна цього тижня забезпечувала складний двомовний переклад на важливому культурному заході в Німеччині, присвяченому допомозі Україні.
Випускники ЧДТУ на практиці доводять: перекладач сьогодні – це не просто транслятор слів, а стратегічно важлива, перспективна та динамічна професія.