15 жовтня 2025 року у Черкаському державному технологічному університеті, за ініціативи кафедри української мови та загального мовознавства, пройшов музично-літературний захід, присвячений пам’яті поетів шістдесятників Ігоря та Ірини Калинців, Василя Стуса та творчості сучасних героїв-поетів.
На початку музично-літературної композиції «Квіти крізь ґрати» проректор з гуманітарно-виховних питань ЧДТУ Валентин Лазуренко висловив вдячність організаторам події за просвітницько-патріотичну ініціативу, адже відходить у вічність когорта шістдесятників, яких переслідував тодішній провладний режим, які відбували заслання у таборах за боротьбу за національну ідентичність, за сміливість говорити українською мовою, зберігати і примножувати українську культуру.
– Ця боротьба триває і нині. Сьогодні ваше навчання – це внесок у наближення перемоги України. І пам’ятайте слова Василя Стуса: «Ми мусимо навчитися жити так, щоб полеглі за нас могли пишатися нами», – зазначив у вітальній промові Валентин Лазуренко.
Своєю чергою завідувачка кафедри української мови і загального мовознавства Олена Пчелінцева зауважила, що у квітучій країні квіти відображаються у творах українських митців: «Квіти у віршах Ігоря та Ірини Калинців, у рядках Василя Стуса, у поезії сучасних воїнів-поетів, у роботах художниці Олени Кононенко».
Літературно-музичні номери у виконанні студентів Черкаського державного технологічного університету відгукнулися щемом у серці, нагадуючи, що сьогодні квіти знову проростають крізь каміння війни. Попри біль і розлуку, вони нагадують: життя не зламати. Від шістдесятників до сучасних воїнів-поетів тягнеться одна квіткова стежка, адже квіти – це пам'ять, любов, Україна, яка вистоїть і неодмінно розквітне.
Учасники події «Квіти крізь ґрати» нагадали, що у рядках Ігоря Калинця замерзлі ягоди перетворюються на солодкість свободи; у молитві Ірини Калинець мовчання стає словом, що живе серцем; у болісному зізнанні Василя Стуса – рана за Україну і молитва за її світанок. І ці голоси перегукуються з голосом сучасного покоління – покоління, що пише історію сльозами і вогнем, але й квітами, які проростають навіть з-під каміння. Поет і воїн Павло Вишебаба пише свої вірші в окопах і його поезія теж квіткова, ніжна і крихка, сереж жорстокості боїв, його слова, як тихе світло дарують віру, що навіть у темряві війни можна відчути тепло серця.
Сучасні воїни-поети продовжують продовжують боротьбу як на полі бою, так і пером, і квіти крізь крізь ґрати пробиваються до світла, слова крізь біль доходять до сердець, життя крізь жертву залишається у вічності.
До літературно-музичної композиції «Квіти крізь ґрати», режисеркою-постановницею якої виступила старша викладачка кафедри української мови та загального мовознавства Олена Деньга, долучилися: музичний гурт «Сила роду» під керівництвом народної артистки України Лідії Зайнчківської, студенти Аліса Бондаренко Софія Фєдосєєва, Олександра Саєнко, Олексій Козлов, Андрій Лесь, Олександр Ковтун, Тетяна Парначова та Роман Давидов. Особливу атмосферу створили картини серії «Квітковий код нації» художниці, провідної фахівчині відділу студентського розвитку і культурних програм ЧДТУ Олени Кононенко, наповнивши залу барвами, символами і глибиною.
