Щороку 22 червня Україна згадує про мільйони людей полеглих на кривавих полях Другої світової війни, а сьогодні, у 850-й день повномасштабної війни з росією, історична дата набула нового, ще більш трагічного, сенсу. Це чергове нагадування про те, яка нещадна і жорстока війна, та чому нам варто вчитися на помилках минулого покоління.
Днем скорботи та вшанування пам’яті жертв війни в Україні, згідно з указом Президента України від 17 листопада 2000 року, оголошено 22 червня, адже саме цього дня розпочалася нова фаза Другої світової війни на території сучасної України та інших європейських країн. Тоді вона забрала життя кожного п’ятого українця. Загальні втрати України склали 8-10 млн осіб – люди гинули на фронті, вмирали від голоду в тилу, були вивезені до Німеччини.
Друга світова війна тривала 5 років. Російсько-українська війна триває значно довше. Сьогодення історії нашої держави навчає нас особливо гостро усвідомлювати ціну свободи, миру та безпеки. Зараз, майже як і століття тому, українці боронять свою землю. Мирні українці, дорослі та діти, стають жертвами російської агресії. Сини й доньки українського народу зі зброєю в руках захищають рідну землю, свободу та наш демократичний вибір від агресора, відстоюють територіальну цілісність і незалежність України, нашу свободу, наше життя та майбутнє, адже єдиний шлях відновлення миру – перемогти загарбника.
Ми маємо пам’ятати, передавати із покоління імена тих, хто поклав життя за рідну землю.
Вічна пам’ять загиблим, які полягли в боях за свободу і незалежність України!