15 лютого 2022 року на вісімдесят четвертому році життя перестало битися серце доктора історичних наук, професора, заслуженого працівника освіти України, почесного краєзнавця України, заслуженого працівника освіти України, академіка Української академії історичних наук, професора кафедри історії та права, почесного професора Черкаського державного технологічного університету Миколи Івановича Бушина.
Колектив Черкаського державного технологічного університету висловлює щирі співчуття близьким та рідним Миколи Івановича.
Важко загоїти на серці рану від втрати, проте світлі спогади про людину з широкою душею, яка гідно прожила своє життя, завжди будуть сильнішими за смерть.
Світла та вічна пам'ять...
Лазуренко В.М. Штрихи до портрета черкаського історика і краєзнавця Миколи Бушина // Краєзнавство. Науковий журнал. – К. : Національна спілка краєзнавців України, Інститут історії України НАН України, 2013. – №3. – С. 65 – 73.
«Всі, хто знав Миколу Івановича Бушина, без перебільшення, захоплювались його такими позитивними рисами як швидкість дій, мобільність, об’єктивність, щирість в оцінці людей, програм, явищ, вміння передбачати наслідки рішень, що приймаються, інтелігентність, чесність і порядність, ерудиція, вміння працювати з людьми.
Творчі пошуки М.І. Бушина, як зазначає історіограф В.В. Гоцуляк, припадають на два якісно відмінні етапи:
«З одного боку, разом з іншими істориками другої третини ХХ ст., вчений підводив риску під радянською історіографією. З другого – М.І. Бушин, як переконуємося, плідно працював у полі сучасної історії України. Вчений займає суголосну цьому часові з окремими винятками, і це цілком природно, позицію у питаннях історичної дидактики, напрямків історичного дослідження, популяризації історичних знань, особливо знань з історії України іноземними мовами та ін.
У цій сфері вчений прагне ширше охопити історичний матеріал, піднестися до широких узагальнень, відобразити історію народу крізь призму боротьби за світле майбутнє. Однак історична канва по собі ще не стає сюжетом, простим слідуванням фактам історії. За допомогою узагальнення і конкретизації історичних явищ історик зображує й історичні особистості даної епохи в якій він віддано працював і суспільне середовище, яке наклало на його особистість певний відбиток».
Як цілком справедливо стверджує голова Національної спілки краєзнавців України, д.і.н., професор, член-кореспондент НАН України О.П. Реєнт: «М.І. Бушин ...без упередження розкриває минуле – таке, яке воно було насправді. Йому вдається максимально повно відтворити історичний колорит доби. Адже саме достовірність є необхідною передумовою розвитку історії як науки. Дуже важливо, – продовжує учений, – що у своїх працях Микола Іванович усуває «білі плями» в минулому, розглядає події, які або замовчувалися, або були свідомо перекручені».
Чуйність і повага у взаємовідносинах з колегами, студентами, їх батьками, постійна турбота про удосконалення навчального процесу в ЧДТУ, в якому професор М.І. Бушин незмінно працює з листопада 1990 р. – принесли йому визнання та пошану. У навчальному закладі вчений працював на різних керівних посадах – був заступником директора з навчально-виховної роботи, проректором по роботі з іноземними студентами, деканом факультету по роботі з іноземними студентами, завідувачем кафедри українознавства та історії. З червня 2001 р. – завідував кафедрою історії України.
Професора шанують як висококваліфікованого викладача і науковця. Його лекції і семінарські заняття відзначаються глибоким змістом і науковістю, є великою школою справжнього професіоналізму і педагогічної майстерності. Вагомим внеском у вітчизняну історичну науку є наукові праці вченого з історії України та світової історії.
Особливо хочемо відзначити внесок М.І. Бушина у підготовку професіоналів-істориків, адже під науковим керівництвом вченого на сьогодні підготовлено 30 кандидатів історичних наук з різних галузей історичної науки, а на очолюваній вченим кафедрі захищено 45 кандидатів історичних наук. Шість учнів М.І. Бушина стали докторами історичних наук. Сіючи розумне, добре, вічне, М.І. Бушин підіймає національну самосвідомість співвітчизників вже не одне десятиліття, несе у близьке та далеке зарубіжжя перлини української історії та культури.
Народився М.І. Бушин 10 березня 1938 р. в с. Маріца Льговського району Курської області (Російська Федерація) в сім`ї селянина. З дитинства мріяв про майбутнє військового моряка, але не склалося. Після закінчення середньої школи трудову діяльність розпочав у Донбасі, працюючи вибійником у Лисичанській шахті № 7. Пройшов військову службу у збройних силах радянської армії на західних кордонах України.
Після закінчення Ужгородського державного університету у 1965 р. Микола Бушин був направлений вчителем історії і суспільствознавства Новослобідської середньої школи Путивльського району Сумської області, в село, де в 1941-1945 рр. С.А. Ковпак формував свій партизанський загін. Педагогічний колектив тепло і привітно зустрів молодого фахівця, якому довірив викладати історію у старшокласників. На своїх уроках уміло використовував краєзнавчий матеріал, знайомив учнів з героями війни. З учнями одинадцятого класу він проводив різні конференції, де вони виступали з повідомленнями перед своїми батьками. І хоча на Сумщині пропрацював один рік, проте заслужив повагу від колег, жителів села та учнів.
У 1966 р. М.І. Бушин переїздить за місцем роботи дружини Ольги Сергіївни у смт. Лисянка Черкаської області. Тут почав працювати вчителем історії і фізичного виховання у Лисянській восьмирічній школі (нині Лисянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2 ім. С.Г. Савранського). В школі він разом з учнями займався краєзнавчою роботою. Збирали експонати для майбутнього районного краєзнавчого музею. Працюючи на освітянській ниві, не забував про науку, зацікавленість до якої прищепили М.І. Бушину викладачі з Ужгородського державного університету М.М. Лелекач, І.Г. Шульга, С.О. Міщенко, І.М. Гранчак, М.В. Арсентєв, Г.В. Марченко та В.І. Ілько.
Із 1967 до 1988 рр. М.І. Бушин працював у партійних структурах Черкащини районного та обласного рівнів. Досвід суспільно-політичної роботи серед жителів області, зустрічі з простими людьми, сприйняття їх життєвих проблем, як власних, завжди породжували в нього бажання прийти на допомогу, зарадити тим, хто потрапив у скруту чи немилість чиновника.
У 1976 р. М.І. Бушин захистив кандидатську дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук на тему «Партійне керівництво культурним будівництвом на селі» (Київський університет ім. Т.Г. Шевченка), а через дванадцять років, у 1988 р. в Академії суспільних наук при ЦК КПРС відбувся захист докторської дисертації на тему: «Фактори соціально-культурного розвитку сучасного радянського села (на матеріалах Української РСР)».
З грудня 1988 р. до листопада 1990 р. М.І. Бушин професор Черкаського державного педагогічного інституту імені 300-річчя возз’єднання України з Росією (нині Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького). З листопада 1990 р. працює в ЧДТУ. В творчості, як і в громадській діяльності М. І. Бушина яскраво окреслюється краєзнавча (регіональна) тематика, присвячена вивченню та збереженню історико-культурної спадщини Черкащини.
У 1967 р. М.І. Бушин виступив ініціатором створення і був першим директором Лисянського районного краєзнавчого музею Черкаської області. У зв’язку з підготовкою до відзначення 50-річчя Радянської влади та згідно заходів бюро Лисянського райкому партії і виконкому районної Ради депутатів трудящих «Про виявлення та впорядкування історичних пам’ятників на території Лисянського району» 12 травня 1967 року (протокол №33 п.13) була прийнята постанова «Про організацію музейної кімнати в смт. Лисянка в приміщенні районної бібліотеки для дорослих і музейних кімнат в селах району». Згодом створено Раду по організації музейної кімнати в смт. Лисянка в складі 11 осіб. Головою Ради по організації музейної кімнати було затверджено М.І. Бушина, на той час учителя історії Лисянської восьмирічної школи, який разом з учнями на той час мав певні напрацювання в музейній сфері.
На сьогодні, за активної не лише наукової, але й організаційної та матеріально-фінансової підтримки М.І. Бушина Лисянський районний краєзнавчий музей став значним центром історико-краєзнавчого та суспільно-культурного життя міста і району.
У 1998 р. за безпосередньої участі М.І. Бушина створений Музей історії Черкаського інженерно-технологічного інституту (нині – ЧДТУ), директором якого на громадських засадах він є з 10 березня 1998 р. Крім того, М.І. Бушин є автором (співавтором) двох історико-краєзнавчих видань про історію та вчених Черкаського державного технологічного університету.
У 2004 р. М.І. Бушин власним коштом відкрив Меморіальну кімнату-музей в Лисянській загальноосвітній школі № 2, присвячену відомому на Черкащині педагогу С.Г. Савранському і продовжує піклуватись ним і понині. М.І. Бушин хоч раз, а здебільш і по декілька раз на місяць приїздить до Лисянки познайомитись зі станом справ Лисянського районного краєзнавчого музею та Кімнати-музею. Турбується про поточні питання, спілкується з учнями та педагогами. Слід відзначити, що професор ніколи не приїжджає з пустими руками. Завжди везе якийсь подарунок. І до того ж як правило, подарунки ці мають неабияку культурну та історичну цінність. Так, наприклад, у вересні 2012 р. професор привіз в подарунок районному музею понад 200 томів унікальної серії «Жизнь замечательных людей», книги якої, незважаючи ні на які політичні, історичні, економічні катаклізми, виходять в світ протягом більш ніж пів століття. А всього вчений передав до бібліотеки районного музею близько 600 книг різного напряму. За власні кошти допомагає музею проводити ремонти.
Аналіз наукової спадщини М.І. Бушина свідчить, що вся вона, в основному, присвячена історії України. Наукові праці вченого народжені потребами розвитку українського народу та його багатогранної культури. Росіянин за національністю, М.І. Бушин усе своє свідоме життя прожив в Україні, переймаючись її проблемами, стверджуючи громадянське кредо: “Україна – моя Батьківщина, моя рідна земля”.
Однією із перших ґрунтовних праць, керівником авторського колективу якої був М.І. Бушин (у книзі висвітлюються специфічні аспекти історичного, а особливо політичного розвитку українських земель, в т.ч. і Черкащини), є монографія «Становлення української державності в XVII ст.: Богдан Хмельницький та його спадкоємці», яка побачила світ у 1998 р. Ця книга – це одна із перших спроб у вітчизняній історіографії дослідити еволюцію козацької державності Запорозької Січі, розширити й систематизувати наукові знання з історії державно-політичного устрою України другої половини XVII ст. Автори монографії розкрили витоки, особливості та суперечності суспільно-політичного і соціально-економічного розвитку України – Гетьманщини. Науковці висвітлили діяльність українських гетьманів та проаналізували економічний стан та соціальні трансформації тогочасного суспільства. Чільне місце у книзі відводиться аналізу політичної діяльності гетьманів Б. Хмельницького, І. Виговського, Ю. Хмельницького, І. Брюховецького, П. Дорошенка, Д. Многогрішного, І. Самойловича, І. Мазепи.
У 2001 р., М.І. Бушиним започатковано видання серії історико-краєзнавчих книг «Черкаський край в особах. 1941 – 2001 рр.». Ідея започаткувати написання цієї серії книг виникла напередодні 10-ї річниці незалежності України, а остаточно затвердилася після Х Всеукраїнської наукової конференції з історичного краєзнавства «Історія міст і сіл України в контексті регіональних досліджень», яка відбулася у м. Донецьк 28-29 вересня 2001 р. та була підтримана головою Всеукраїнської спілки краєзнавців, академіком НАН України П.Т. Троньком…
…Крім того, підготовлені і чекають своєї черги (за браком коштів) ще 5 книг. Працюючи над вищезгаданою серією, професор М.І. Бушин та його колеги-однодумці провели велику за обсягом науково-дослідницьку роботу зі збору й опрацювання матеріалів, значна частина яких досі була невідома широкому загалу. Насиченість фактичним матеріалом, оригінальність викладу робить книги серії «Черкаський край в особах. 1941-2001» привабливими для читачів і, що, безумовно, сприятиме розширенню їхніх знань про рідний край та його людей, виховуватиме повагу до власної історії, формуватиме високі громадянські якості. Рецензентом цієї серії книг виступив академік НАН України, Герой України П.Т. Тронько.
Помітним явищем у науковому житті Черкащини стало видання у 2003 р. під науковим керівництвом професора М.І. Бушина навчального посібника для загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. Черкаської області «Історія Шевченкового краю: 1939-2002 рр.». Навчальний посібник присвячений подіям, що відбулися на території Черкащини від початку Другої світової війни до здобуття Україною незалежності та сьогодення. Посібник знайшов схвальний відгук в Інституті історії України НАН України.
У 2004 р. з-під пера М.І. Бушина та доцентів В.М. Лазуренка і І.Ю. Мащенко побачила світ монографія «На вітрилах державності. Особливості становлення та розквіту української державності в добу Національної революції середини XVII ст.: політичний та соціально-економічні аспекти». В даному виданні розкрито аспекти державно-політичного устрою України в середині XVII ст., проаналізовано економічний потенціал українських земель в часи Національної революції середини XVII ст. Особливу увагу науковці зосередили на соціальному розвитку українського суспільства в сере дині XVII ст. Окремо проаналізували історичну обумовленість ролі Черкащини, як епіцентру Української національної революції середини XVII ст. В цьому аспекті детально розглянули роль Чигиринщини, як колиски українського державотворення.
В 2004 р. вийшла друком ще одна монографія «Розвиток української культури в добу Національної революції середини XVII століття», співавтором якої є професор М.І. Бушин. Видання присвячене висвітленню розвитку української культури в добу Української національної революції середини XVII ст…
…Помітним явищем у краєзнавчому житті Черкащини став вихід у світ у 2005 р. історико-краєзнавчої книги «Черкаси 1954-2004», присвяченої 50-річчю Черкаської області, керівником авторського колективу якої є М.І. Бушин.
У 2006 р. М.І. Бушин та В.М. Лазуренко видали книгу «Витоки державності. Чигиринщина», в якій розповідають про історію чи гиринського краю від найдавніших часів до сьогодення.
М.І. Бушин є автором (співавтором) ряду історико-краєзнавчих досліджень, присвячених висвітленню життєвого та наукового шляху відомих українських істориків І.О. Гуржія та І.Г. Шульги.
У 2010 р. з під авторського пера М.І. Бушина, О.І. Гуржія і А.Г. Палія побачила світ історико-краєзнавча книга «Уманщина: історичні портрети, події, факти». Чимало історико-краєзнавчих робіт, які вийшли з-під пера М.І. Бушина присвячені дослідженню творчості та увіковіченню пам’яті Т.Г. Шевченка.
Під науковим керівництвом М.І. Бушина на очолюваній науковцем кафедрі історії України ЧДТУ у 2011 р. започаткований регіональний проект «Сучасна енциклопедія Черкащини». Це грандіозна робота, яка потребує багато часу та зусиль. Енциклопедія буде складатися з декількох томів, два з яких вже побачили світ у 2012 р. Ці два томи охоплюють літери: А, Б, В, Г. У 2012 р. на кафедрі також започатковано науково-популярну історико-краєзнавчу серію книг «Обереги Черкащини».
У 2012 р. за редакцією М.І.Бушина і О.І. Гуржія видано навчальний посібник «Історія України. Проблемні лекції. На початку 2013 р. з-під пера М.І. Бушина, А.І. Гнідаш, Т.С. Калашника вийшов з друку довідник школяра «Історія Стародавнього світу».
До кінця 2013 р. заплановано видання наступних навчальних посібників, науковим керівником яких є професор М.І. Бушин – «Історія української культури. Мистецький вимір», «Історія української культури. Курс лекцій», «Нариси історії Шевченкового краю. З найдавніших часів до початку ХХ ст.»; «Нариси історії Шевченкового краю. Від початку ХХ ст. до сьогодення»; «Черкащини славетні імена». Подано до друку книгу «Тут, над Дніпром», присвячену 200-річчю від дня народження великого сина українського народу Т.Г. Шевченка.
Професор ніколи не зупиняється на досягнутому. В 2005 р. заснував і очолив громадську організацію «Товариство істориків Черкащини ім. І.О. Гуржія» метою якої є об’єднання істориків, вчителів історії з метою вивчення минулого та сьогодення Черкащини.
М.І. Бушин автор та співавтор 300 праць (статей, брошур, монографій, навчальних посібників, словників). Серед них: 32 монографії, з них 14 індивідуальних, 14 навчальних посібників, в тому числі з історії України китайською, німецькою та англійською мовами. Нині триває переклад бенгальською мовою. Про професора М.І. Бушина є згадки у багатьох виданнях. Серед них: «Хто є хто в українських суспільних науках» (1998); «Імена України. Біографічний щорічник» (1999), «Україна на межі тисячоліть. 500 впливових особистостей» (2000), «Енциклопедія Сучасної України» (2004), «Кращі науково-педагогічні працівники ВНЗ України» (2006), «Хто є хто в Україні», «Науковці України – еліта держави» (Т.2, 2012).
М.І. Бушин є дійсним членом Української академії історичних наук (з 1999 р.).
Нагороджений: Грамота Президії Верховної Ради УРСР (1988); «Людина року – 1998» (Американський Біографічний Інститут); Премія імені професора І.Г. Шульги (2003); Почесна грамота Лисянської районної ради (2004); Почесна грамота Управління у справах преси та інформації Черкаської ОДА (2004); Диплом першого ступеня Лауреата фестивалю мистецтв – 2004 (2004); Почесна грамота Черкаської обласної ради (2005); премія «Прометей» Черкаської обласної організації НСЖУ (2006); ювілейна медаль «20 років Незалежності України» (2011); свідоцтво «Почесний краєзнавець України» (2013).
Особливо приємним для професора М.І. Бушина став 2007 рік. В цей рік держава відзначила вченого почесним званням «Заслужений працівник освіти України».
Указом Президента України від 12 травня 2009 р. «Про призначення державних стипендій видатним діячам науки» М.І. Бушину призначена державна стипендія (13 квітня 2012 р. стипендія продовжена на новий термін).
Говорячи про М.І. Бушина, як про дослідника історії Черкащини, хотілось би сказати і про те, що професор проводить активну просвітницьку роботу на Черкащині, відвідує з просвітницькою метою школи районів області, дарує їхнім бібліотекам власні видання.
Звертаючись до непересічної постаті М.І. Бушина як ученого, хотілося б відзначити його здатність гуртувати навколо себе людей, надихати їх великою благородною метою – досліджувати історію своєї рідної української землі. А це має велике значення для виховання молодих науковців. Саме завдяки цим надзвичайно цінним у науці якостям, коли в особі маститого вченого поєднується науковий лідер і чуйна людина, в ЧДТУ на кафедрі історії України, яку очолює М.І. Бушин, сформувалася справжня наукова школа із числа його вихованців, яка вже дала Черкащині чимало висококваліфікованих молодих дослідників в одній із найскладніших для об’єктивного відтворення дійсності гуманітарних дисциплін – вітчизняній історії.
Найкращі учні М.І. Бушина в знак поваги і вдячності до свого наставника і вчителя 19 грудня 2005 р. заснували Благодійний фонд імені професора Миколи Бушина «Історична спадщина», метою якого є об’єднання зусиль істориків України у сприянні формуванню демократичної держави, підвищенню ролі та авторитету історичної справи в суспільстві і державі, сприяння розвитку історичної діяльності, захист і підтримка вчених-істориків, поширення традицій української історичної справи, розвитку і поглибленню міжнародних зв’язків істориків. Благодійним фондом щорічно 10 березня, в день народження М.І. Бушина, вручається премія за кращі наукові роботи та інші історико-краєзнавчі здобутки в напрямку дослідження минулого нашої держави, розмір якої на 2013 р. становить 12 тис. грн. Крім цього Лауреату премії вручається диплом, настільна срібна медаль і нагрудна срібна медаль. Першу премію вручено в день 70-річчя Миколи Бушина – 10 березня 2008 року. Фонд регулярно проводить регіональні конкурси для обдарованої молоді, учнів шкіл, вшановує молодих науковців-істориків, працівників музейних установ, журналістів та ін. Крім того, фонд піклується наповненням Меморіальної кімнати-музею в загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 2 ім. С.Г. Савранського в смт. Лисянка Черкаської області…
Колектив очолюваної М.І. Бушиним кафедри історії України ЧДТУ співпрацює з науковцями інших навчальних закладів України, Росії, Білорусії. Кафедра з 2005 р. є ініціатором проведенення в смт. Лисянка Черкаської області щорічної науково-практичної конференції, що має назву «Савранські читання», присвячені видатному педагогу Лисянщини С.Г. Савранському. По результатам конференції видаються збірки матеріалів.
Історика М.І. Бушина дуже важко недооцінити. Навіть послідовні його недруги визнають в ньому такі людські якості, які роблять честь будь-якому вченому. Все, що вчений робив і робить, робить з пристрастю, віддаючи улюбленій справі всього себе без останку.
Викладачами кафедри історії України, очолюваної М.І. Бушиним, проводяться дослідження в рамках держбюджетної теми «Історія української державності» та «Сучасна історія України: регіональний аспект». Результатом цих досліджень є вихід друком низки монографій.
Розуміючи, що буде знесений невблаганним потоком «часу», М.І. Бушин, докладаючи максимум зусиль, прийняв мудре рішення передати свої особисті документи на зберігання в Державний архів Черкаської області, щоб його науковий та просвітницький доробок могли використати нащадки в майбутньому. Таким чином, був сформований особовий фонд М.І. Бушина в Державному архіві Черкаської області у склад якого увійшли матеріали його наукової та творчої діяльності, листування, біографічні та особисті документи, матеріали службової, політичної та громадської діяльності, документи про М.І.Бушина, фото, відеодокументи та альбоми, книги.
Не можна словами оцінити те добро, яке несе М.І. Бушин людям, які його дійсно цінують, шанують, люблять. Йому заздрять, але заздрять «по-доброму». Заздрять його оптимізму, його любові до життя, вірності своїм ідеалам, кількості його учнів. А ще – мудрості. І не тому, що із званням, а тому – що багато бачив, знає і розуміє. А Микола Іванович Бушин просто робить свою справу – поспішає творити добро.