Уродженець Черкащини, прозаїк, публіцист, драматург, поет, член Національної спілки письменників України, заслужений діяч мистецтв України Сергій Носань залишив нащадкам безцінний літературний скарб, про який студенти Черкаського державного технологічного університету виявили бажання розповісти всьому світу.
Студенти кафедри романо-германської філології та перекладу за ініціативи завідувачки кафедри Зої Кучер планують до кінця семестру зробити переклад кількох збірок Сергія Носаня на німецьку мову у межах перекладацьких дисциплін: «художній переклад», «історія перекладу», «актуальні питання сучасного перекладознавства», що вивчають на кафедрі.
Відтак, майбутні перекладачі зголосилися реалізувати волонтерський проект та донести глибину слова нашого земляка, якого свого часу сам Олесь Гончар вважав майбутнім української літератури, німецькомовним людям.
Задля того, щоб краще пізнати автора, хоча б частково зануритися в його світ, зрозуміти його цінності та прагнення Зоя Кучер запросила на зустріч зі студентами дружину Сергія Носаня, його одвічну музу та натхненницю Валентину Миколаївну, з якою Сергій Лукович прожив усе життя, та якій присвятив не один свій чуттєвий, щирий, сповнений любов'ю поетичний твір.
– Для нас, перекладачів, ця зустріч – досить визначна подія, тому що, коли ми читаємо твори письменників чи поетів українською мовою, ми розширюємо свій світогляд, а коли починаємо перекладати, ми наближуємо нашу культуру до багатьох різних народів, – зазначила у вітальному слові завідувачка кафедри романо-германської філології та перекладу Зоя Кучер. – Ми знаємо, що переклад, насамперед, є певним трансфером, який переносить не лише інформацію, а й культурні цінності. Художній переклад дуже клопітка непроста справа, неможливо розглядати художній твір лише як набір лінгвістичних знаків, адже за кожним твором стоїть певна особистість, людина, яка його написала, яка пережила те, що зображує у своєму творі.
Дружина митця охоче розповіла, якою людиною був її Сергій, з любов’ю пригадувала і знайомство, і перший поцілунок, і весілля, і його останній написаний рядок. Валентина Миколаївна принесла на зустріч збірки поезій та прози, авторські ілюстрації до творів, згадувала, як свого часу драматичні п’єси Сергія Носаня ставилися на сценах Черкаського, Львівського та Київського театрів. За словами Валентини Носань, справжня письменницька доля її чоловіка, розпочалася з публікації повісті «Стежка в зеленому житі», про яку Олесь Гончар сказав Сергію Носаню: «На мою думку, оце і є головна стежка Вашого життя. Пишіть, Вам є що сказати людям».
Студенти-перекладачі обрали для роботи філософську притчу «Вибір», яка є актуальною для сучасного світу, у якій постає питання пошуку істини в житті, та невеличку збірочку «У полум’ї листя», де закладена величезна трагедія української історії, історії Черкащини. Усі переклади будуть належно оформлені в збірочки та пробиватимуть дорогу у широкий світ.
