,
,

ЧДТУ

Черкаський державний технологічний університет
Cherkasy state technological university

Черкаський державний технологічний універсітет

Ви тут: ЧДТУ Про університет ЗМІ про нас Михайлові Сироті посмертно присвоїли звання «Почесний громадянин міста Черкаси»
Вівторок, 20 жовтня 2020 13:59

Михайлові Сироті посмертно присвоїли звання «Почесний громадянин міста Черкаси»

     Черкасцю Михайлові Сироті посмертно присвоїли звання «Почесний громадянин міста Черкаси». Захід відбувся сьогодні, 19 жовтня, в Черкаському державному технологічному університеті. Про це повідомляє «Вичерпно».

     У березні цього року Вчена рада ЧДТУ звернулася із клопотанням до Черкаської міської ради про присвоєння почесного звання Михайлові Сироті. Виконавчий комітет ЧМР проголосував за цей проєкт рішення, а згодом його підтримав і депутатський корпус.

     Зазначимо, що Михайло Сирота працював проректором Черкаського інженерно-технологічного інституту (нині – ЧДТУ). Був народним депутатом ІІ, ІІІ і VІ скликань. У день ухвалення Конституції України, як один з її авторів, Сирота протягом 15 годин простояв за трибуною Верховної Ради України, відстоюючи права та обов’язки громадян України, що були прописані в новому основному законі держави. За це він отримав почесне звання «батька української Конституції». Трагічно загинув 2008 року на 53 році життя.

     Сьогодні ж почесну відзнаку, нагрудний знак та посвідчення про нагородження вручив міський голова Черкас Анатолій Бондаренко рідній сестрі Михайла Сироти Людмилі Мисник.

     «Якби мене запитали, яку найвищу нагороду мені довелось вручати, я би без перебільшення сказав, що це щойно вручена медаль Михайлові Сироті.  Вшановуючи наших земляків, ми учимо наше молоде покоління, як любити нашу країну, як поважати своїх батьків і бути патріотом нашого рідного міста», — зазначив Бондаренко.

      Людмила Мисник подякувала міській владі і всім, хто долучився до визнання заслуг її брата:

     «Я дуже горда отримати таку відзнаку за свого брата, адже це визнання його заслуг та справ. Звичайно, я б хотіла бачити цю відзнаку на його грудях, але це ж щастя, що і зараз його пам’ятають і підтримують. А коли його пам’ятають, то він живе!» — каже Людмила Мисник.