В кінозалі Черкаського державного технологічного університеті 3 жовтня 2013 р. відбувся круглий стіл «Донорство крові: міфи та реальність» за ініціативи Черкаської обласної організації НМЦ «Екологічні ініціативи» та за підтримки Центру культури та виховання ЧДТУ розвінчували міфи про донорство.
В нашому суспільстві склалися певні стереотипи, які в ході зустрічі були розвінчані. Міф №1: «Під час здачі крові можна заразитися якоюсь хворобою», міф №2 «Здавати кров шкідливо і це може викликати залежність», але це далеко не так, розвінчати їх допоміг представник Черкаської обласної станції переливання крові, лікар-трансфузіолог. Вона розповіла, що перед кожною здачею крові, лікар в присутності донора, відкриває герметично запакований пакет із одноразовим набором для кровозабору (пластикова ємність для крові, набір трубок та голка); донор отримує певні переваги: це і регулярний моніторинг стану здоров’я, і надання двох вихідних днів (на день здачі крові та в будь-який інший), в разі втрати крові організм донора відновлюється набагато швидше, ніж у звичайної людини ну і, звичайно, це моральне задоволення від того, що ти врятував комусь життя.
Міф №3 «Донорство — це боляче», а також міф №4 «Моя група крові дуже поширена (або навпаки, рідкісна), вона нікому не потрібна» розвінчав один з організаторів заходу, голова Черкаської ОО НМЦ «Екологічні Ініціативи», студент IVкурсу будівельного факультету Сергій Шмиголь, який п’ять разів здавав кров. Щодо міфу №4 він говорив, для того щоб відчути на скільки це боляче слід просто вщипнути себе за шкіру на внутрішній ділянці ліктевої частини руки, щодо міфу №5, то не обов’язково мати медичну освіту, для того, щоб зрозуміти, група крові поширена, значить, і реципієнтів з такою групою буде багато, якщо група крові рідкісна (резус –«негативний» або четверта), то хворих мало, але і донорів небагато, тому кожен донор, у кого рідкісна група крові, дуже цінний.
Також Сергій Шмиголь розповів про започатковану ним та студентом IVкурсу будівельного факультету Євтушенко Артемом, ініціативу про створення «Бази даних донорів крові ЧДТУ», що допоможе систематизувати пошуки людей з необхідними групами крові, щоб ефективніше допомагати людям, яким вона необхідна.
Останній, найважчий та найстрашніший міф №6 «Мене це не стосується» зруйнували люди, які боролися і борються із онкологічними захворюваннями – Олександр та Віта. Вони звернули увагу присутніх на те, що єдиними ефективними методами лікування злоякісних новоутворень є хіміотерапія або видалення ураженого органу (на жаль, це не завжди можливо). Але, справа в тому, що хіміотерапія діє таким чином, що вбиваючи злоякісні клітини, вона також порушує функції організму, особливо вироблення еритроцитів, тромбоцитів і лейкоцитів. Відновити їх можна тільки переливши відповідні клітини від донора крові.
Їхні історії з власного життя були настільки емоційними, морально тяжкими, що деякі люди навіть плакали.
На сьогоднішній день, проблема онкології є найбільш загрозливою для України. Особливо страшною є дитяча онкологія. Підкреслити важливість цього завітали представники Всеукраїнської асоціації «Жити завтра», які представили відеороботу, присвячену всім дітям, що хоч раз переступали поріг онкоцентру.
Ніхто не застрахований від різного роду хвороб чи нещасних випадків, але коли це стається, то згуртовані дії дають можливість справитися з будь-чим. На жаль, старе покоління донорів йде, а серед молодих людей донорство непопулярне. Все частіше молодь поводиться таким чином: робота-навчання-комп'ютер-вечірки. Нажаль, поки ситуація з донорством не торкнулася особисто кожного, мало хто поспішає здати кров добровільно.
