ЧДТУ

ЛЕЩЕНКО

Дмитро Дмитрович

Декан Черкаського заочного загальнотехнічного факультету

 Київського технологічного інституту харчової промисловості(1960-1970 рр.),

 кандидат технічних наук, доцент

Народився 08 жовтня 1918 р. в м. Таганрог Ростовської області (Росія) в сім’ї робітника.

У 1933 р. закінчив семирічну школу і вступив до школи ФЗУ, яку закінчив у 1934 р.

З 1934 до 1936 р. – електрик на заводі ім. Андрєєва у м. Таганрог.

З 1936 до 1941 р. – студент Таганрозького інституту механізації сільського господарства за спеціальністю "Інженер-механік з ремонту та експлуатації тракторів і автомобілів".

Із липня до жовтня 1941 р. – курсант курсів при Академії бронетанкових і механізованих військ у м. Москва.

З 1941 до 1943 р. – помічник командира танкової роти по технічній частині 204 танкової бригади на Далекому Сході.

З 1943 до 1946 р. – викладач Другого Київського Червонопрапорного училища самохідної артилерії (спочатку у Саратовській області, а з 1944 р. у м. Київ).

Із червня 1946 до березня 1947 р. – майстер центральних механізованих майстерень Українського геологічного управління у м. Київ.

З 1947 до 1951 р. – механік Уманського пивзаводу Черкаської області.

Із січня 1951 до червня 1952 р. – старший майстер, директор школи ФЗО у м. Умань.

З 1952 до 1955 р. – директор училища механізації сільського господарства у м. Умань.

З 1955 до 1958 р. – начальник Сумського обласного управління трудових резервів.

Із березня до серпня 1958 р. – заступник начальника Черкаського обласного управління трудових резервів.

З 1958 до березня 1960 р. – інженер з техніки безпеки Черкаського обласного цукробурякотресту.

Із березня 1960 до липня 1961 р. – старший викладач кафедри технології металів, декан Черкаського загальнотехнічного заочного факультету Київського технологічного інституту харчової промисловості (нині Черкаський державний технологічний університет).

Лещенко Дмитро Дмитрович працював деканом загальнотехнічного факультету з початку його організації. Працюючи деканом, зробив чимало щодо організації та оснащення навчальних лабораторій і кабінетів факультету. При його активній, наполегливій праці введений в експлуатацію новий навчальний корпус.

Займаючись організаційною, навчальною роботою загальнотехнічного факультету, Дмитро Дмитрович розумів, що, керуючи навчальним осередком, необхідно самому бути науковцем. У 1975 р. він захистив кандидатську дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата  технічних наук.

Із липня 1961 до грудня 1969 р. – старший викладач кафедри будівельних машин, декан Черкаського загальнотехнічного факультету, доцент з дисципліни "Технологія металів" Київського інженерно-будівельного інституту.

З 1970 до грудня 1979 р. – старший викладач, доцент кафедри загальнотехнічних дисциплін, доцент кафедри фізики і хімії Черкаського загальнотехнічного факультету Київського інженерно-будівельного інституту (технологія металів).

Із грудня 1979 до липня 1987 р. – старший викладач кафедри технологій машинобудування, заступник декана Черкаського загальнотехнічного факультету Київського політехнічного інституту.

Із серпня 1987 до квітня 2005 р. – доцент кафедри технологій машинобудування, доцент кафедри комп’ютеризованих технологій машинобудування Черкаського філіалу Київського політехнічного інституту.

У 1994 р. присвоєно вчене звання доцента по кафедрі технологій машинобудування.

У 2001 р. рішенням Вченої ради Черкаського інженерно-технологічного інституту присвоєно звання “Почесний професор” .

У квітні 2005 р. Д.Д. Лещенко звільнений з ЧДТУ за власним бажанням у зв’язку з виходом на наукову пенсію.Помер 02 серпня 2005 р.

Нагороджений медалями "За Перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941 – 1945 рр.", "Двадцять років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 – 1945 рр.", "Тридцять років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 – 1945 рр.", "Ветеран праці".

АЛІПОВ

 Георгій Іванович

Декан Черкаського загальнотехнічного факультету

Київського інженерного-будівельного інституту (1970 – 1975 рр.),

 кандидат технічних наук, доцент

Народився 06 листопада 1935 р. в м. Горлівка Донецької області.

У 1954 р., закінчивши середню школу, вступив до Харківського автомобільно-дорожнього інституту. Після його закінчення в 1959 р. направлений на роботу в с. Багаєвський Ростовської області, де працював головним механіком будівельного управління.

Відпрацювавши три роки на будівництві автошляхів, Г.І. Аліпов у 1962 р. вступив в очну аспірантуру Київського інженерно-будівельного інституту на кафедру будівельних машин.

Після закінчення аспірантури та захисту кандидатської дисертації на тему "Дослідження зносу зубців на ковшах роторних екскаваторів" працював старшим викладачем, доцентом та завідувачем кафедри будівельних машин Запорізького вечірнього факультету Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту.

У 1970 р. обраний за конкурсом на посаду завідувача кафедри загальнотехнічних дисциплін та призначений деканом Черкаського загально-технічного факультету Київського інженерно-будівельного інституту, на цій посаді працював до 1975 р. Далі завідував кафедрою загальнотехнічних дисциплін. Зараз працює доцентом кафедри механіки і поліграфічних машин. Займався суспільно-корисною роботою. У 1960 р. обраний у селищну раду трудящих (с. Багаєвський Ростовської області). У 1971 та 1973 рр. обирався в Черкаську міську раду депутатів трудящих. Обирався головою Черкаської районної організації товариства "Знання" в 1974 р.

Нагороджений медаллю "Ветеран праці" (1987 р.).

Автор понад 40 наукових статей, отримано чотири авторські свідоцтва на винаходи. Сфера наукових інтересів: опір матеріалів, дослідження зносостійкості деталей машин.

КАЙДАШ

 Микола Геврасійович

Директор Черкаського філіалу

Київського інженерно-будівельного інституту (1976 – 1980 рр.),

кандидат технічних наук, доцент

Народився 22 квітня 1929 р. в селі Губське Лубенського району Полтавської області в селянській родині. З 1936 до 1944 р. навчався в Губській семирічній школі, а з 1944 до 1948 р. – в Тарандинцівській середній школі Лубенського району Полтавської області. В 1948 – 1953 рр. навчався на зварювальному факультеті Київського політехнічного інституту за спеціальністю "Інженер-механік".

Після закінчення інституту з 1953 до 1957 р. працював інженером-конструктором, а потім – старшим інженером-конструктором відділу головного конструктора п/я 28 МСМ в м. Рибінськ (Щербакове) Ярославської області. У 1957 – 1960 рр. – асистент кафедри фізики Уманського державного педагогічного інституту ім. П.Г. Тичини (нині Уманський державний педагогічний університет).

З 1960 по 1963 р. Микола Геврасійович навчався в аспірантурі Одеського політехнічного інституту за спеціальністю "Металознавство і термічна обробка металів".

У жовтні 1963 р. повернувся на роботу до Уманського державного педагогічного інституту ім. П.Г. Тичини, де працював спочатку старшим викладачем кафедри фізики, а у 1965 – 1975 рр. – завідувачем цієї кафедри. З 1969 до 1975 р. – керівник галузевої науково-дослідної лабораторії фізики твердого тіла цього ж інституту.

У 1969 р. захистив кандидатську дисертацію. В 1970 р. присвоєно вчене звання доцента кафедри фізики.

У 1968 – 1970 рр. – депутат Уманського міськкому депутатів трудящих, голова депутатської комісії з народної освіти.

У 1975 р. переведений на роботу до Черкаського загальнотехнічного факультету Київського інженерно-будівельного інституту: з 1975 по 1978 р. працював деканом загальнотехнічного факультету Київського інженерно-будівельного інституту, а у 1978 – 1980 рр. – директором Черкаського філіалу КІБІ.

1975 – 1980 рр. – визначальний етап у становленні навчального закладу, який безпосередньо пов'язаний із трудовою діяльністю Миколи Геврасійовича. На той час ЗТФ (загальнотехнічний факультет) мав три кафедри, два навчально-лабораторні корпуси і студентський гуртожиток. Навчання здійснювалося за заочною та вечірньою формами. За два роки (1976 – 1977 рр.) була виготовлена проектно-конструкторська документація, забезпечено фінансування і побудовано їдальню на 220 місць і студентський гуртожиток на 400 місць, що було необхідно для відкриття денної форми навчання. Здійснювалася значна робота з добору професорсько-викладацького складу, зміцнення трудової дисципліни, удосконалення навчально-виховного процесу, рівня викладання, покращення науково-дослідної та методичної роботи, проведення досліджень з держдоговірної тематики. Все це дало підставу для порушення питання про організацію на базі ЗТФ Черкаського філіалу Київського інженерно-будівельного інституту. У результаті такої роботи, в квітні 1978 р. загальнотехнічний факультет був реорганізований у Черкаський філіал Київського інженерно-будівельного інституту.

Після набуття факультетом статусу філіалу робота зі зміцнення навчально-матеріальної бази, рівня викладацької та науково-методичної роботи вийшла на новий рівень. Наполегливо проводився підбір професорсько-викладацького складу, переважно з науковими ступенями (зокрема з фізики й хімії, будівництва та ін.), здійснювалася значна науково-дослідна й методична робота. З метою розширення переліку спеціальностей для підготовки спеціалістів, потрібних насамперед Черкаському регіону, керівництвом філіалу була забезпечена передача філіалу КІБІ у підпорядкування Київського політехнічного інституту – одного з найдавніших і найвизначніших вищих навчальних закладів України.

На той час філіал мав два факультети – загальнотехнічний і будівельний, на яких навчалося понад 1500 студентів, з яких близько 800  – на заочній формі навчання і майже 750  – на вечірній. На п’яти кафедрах вже половина професорсько-викладацького складу була з науковими ступенями й вченими звання. Навчально-матеріальною базою філіалу були два навчально-лабораторні корпуси, 12 лабораторій, бібліотека, їдальня, буфет, два студентські  гуртожитки.

Філіал отримав хороші перспективи подальшого розвитку, що було обумовлено, певним чином, зміцненням економічного потенціалу Черкащини. Саме на цей період було заплановано будівництво нових і реконструкція існуючих промислових підприємств Черкаського регіону, у зв’язку з цим у найближчі 10 років області було потрібно понад 5 тис. спеціалістів з вищою інженерною освітою. Це вимагало на лише збільшення контингенту студентів філіалу, а й відкриття нових спеціальностей. Був розроблений генеральний план розвитку філіалу на 1980 – 1990 рр., згідно з яким у березні 1980 р. розпочалося будівництво нового дев’ятиповерхового навчально-лабораторного корпусу (нині головний корпус Черкаського державного технологічного університету) за рахунок пайових коштів промислових підприємств області. Проектно-конструкторська документація на будівництво була виготовлена в 1979 р. за допомогою Київського інженерно-будівельного інституту. У фундамент цього корпусу було закладено виготовлену з бронзи капсулу з інформацією для прийдешніх поколінь про навчальний заклад за підписом керівників філіалу.

 Перспективним планом розвитку філіалу було передбачено створення нових факультетів, у тому числі приладобудівного, механічного, радіотехнічного, економічного, хімічно-технологічного та ін., а також досягнення вищим навчальним закладом самостійності. У подальші роки Черкаський філіал КПІ успішно розвивався, набув статусу самостійного Черкаського інженерно-технологічного інституту (нині Черкаського державного технологічного університету).

М.Г. Кайдаш працював на посаді доцента кафедри технології машинобудування (1981 – 1982 рр.), кафедри високоефективних процесів обробки (1983 – 1986 рр.) і кафедри обробки матеріалів за спеціальними технологіями (1986 – 1999 рр.) Черкаського інженерно-технологічного інституту.

Автор більше 140 наукових праць, семи авторських свідоцтв на винаходи, 12 інформаційних листів про науково-технічні досягнення України і 13 методичних праць.

  ПОЛІЩУК

 Анатолій Костянтинович

Директор Черкаського філіалу

 Київського політехнічного інституту (1980 – 1987 рр.), 

доктор технічних наук, професор, академік Академії будівництва України

Народився 01 березня 1928 р. в селі Петропавлівка Володимировського району Миколаївської області. У 1929 – 1948 рр. мешкав разом з батьками у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, де закінчив сім класів і гірничорудний технікум. Після закінчення технікуму був направлений на роботу в Тульське залізорудне управління (Росія), де працював механіком шахти, механіком кар’єру, завідувачем електроремонтного цеху (1949 – 1953 рр.).

З 1953 по 1958 р. навчався в Криворізькому гірничорудному інституті. З 1958 по 1961 р. працював гірничим майстером, начальником дільниці, начальником відвалу, головою завкому профспілки Новокриворізького гірничо-збагачувального комбінату.

У 1961 р. розпочалася викладацька та наукова кар’єра Анатолія Костянтиновича: з 1961 до 1964 р. він – асистент Криворізького гірничорудного інституту, у 1964 до 1971 р. – старший викладач, доцент кафедри розробки місцезнаходження корисних копалень гірничорудного інституту, у 1971 – 1975 рр. та 1977 – 1978 рр. – завідувач кафедри відкритої розробки рудних місцезнаходжень Криворізького гірничорудного інституту.

У 1972 р. Поліщук Анатолій Костянтинович захистив докторську дисертацію та присуджено науковий ступінь доктора технічних наук, а у 1973 р. – вчене звання професора кафедри відкритої розробки рудних місцезнаходжень.

З 1975 до 1977 р. працював на посаді завідувача кафедри розробки місцезнаходження корисних копалень Кабульського політехнічного інституту (Республіка Афганістан).

З 1978 до 1979 р. – професор кафедри будівництва Черкаського філіалу Київського інженерно-будівельного інституту (нині Черкаський державний технологічний університет).

 З 1979 до 1980 р. – декан будівельного факультету, професор кафедри будівництва Черкаського філіалу Київського інженерно-будівельного інституту.

З 1980 по 1987 р. – директор Черкаського філіалу Київського політехнічного інституту, професор кафедри будівництва.

З 1987 до 1996 р. – завідувач кафедри будівництва Черкаського філіалу Київського політехнічного інституту.

З 1996 до 1999 р. – проректор з розвитку інституту, професор кафедри економіки та фінансів Черкаського інституту управління (нині Східноєвропейський університет  м. Черкаси).

З 1999 до 2000 р. – професор кафедри економіки та управління Черкаського інженерно-технологічного інституту.

11 липня 2000 р. А.К. Поліщук звільнений з роботи за власним бажанням.

Сумлінно працюючи на посаді директора Черкаської філії КПІ, Анатолій Костянтинович Поліщук заклав основи переходу філіалу до самостійного інституту.

Нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради Української РСР (1990 р.), медаллю "50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 – 1945 рр.".

Автор 178 наукових праць, з них сім монографій, три авторські свідоцтва, 48 звітів з науково-дослідної роботи.

Помер у липні 2000 р.

БИКОВ

Валентин Іванович

Директор Черкаського філіалу
 Київського політехнічного інституту (1987 – 1991 рр.),

ректор Черкаського інженерно-технологічного інституту (1991 – 1998 рр.),

 доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки УРСР,
 академік Академії інженерних наук України,
 академік Національної академії наук екологічних технологій,
 академік Нью-Йоркської  академії наук

 
Народився 25 червня 1937 р. в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області.

Закінчив Криворізький гірничорудний інститут у 1960 р., отримавши кваліфікацію "Гірничий інженер-електромеханік", та Дніпропетровський державний університет у 1965 р. за спеціальністю "Математика". Працював деканом механіко-машинобудівного факультету Криворізького гірничорудного інституту, ректором Криворізького державного педагогічного інституту, у 1987 – 1991 рр. – директор Черкаського філіалу Київського політехнічного інституту. За чотири роки його керівництва був введений в експлуатацію гуртожиток № 2, побудований навчальний корпус на 10 тис.кв.м, втричі збільшилась кількість професорів, а також денних спеціальностей, і за підсумками роботи філіал перемістився з передостаннього 14-го місця серед філіалів України на друге.

У 1991 р. в Україні було створено всього два нові інститути, в тому числі Черкаський інженерно-технологічний на базі філіалу КПІ, першим ректором якого був обраний В.І. Биков.

Під час роботи ректором В.І. Биков продовжував розширювати матеріальну базу інституту. Так, інститут придбав нинішній корпус № 5, а потім, після довгого опору керівництва цукрового комбінату, завдяки допомозі Черкаської обласної держадміністрації, до інституту були приєднані два спортивні корпуси (нині корпуси ЧДТУ №№ 6, 7), стадіон з футбольним полем і трибунами на 5 тис. місць, побудований спортивно-оздоровчий табір на р. Рось з ділянкою у два гектари.

За 11 років його керівництва в інституті створено потужний творчий колектив, чому сприяла підтримка керівників міста й області, які передали ЧІТІ 46 квартир. Плідно запрацювали аспірантура і докторантура, регулярно почали проводитися міжнародні наукові конференції, почали давати ефект міжнародні зв’язки з вищими навчальними закладами Китаю, Швеції, Сирії, держав Африки і Центральної Америки, близько 300 іноземців навчалися в ЧІТІ, було створено факультет перепідготовки фахівців, який дав можливість бажаючим отримувати другу вищу освіту.

У групі машинобудівних і приладобудівних ВНЗ інститут постійно входив у першу десятку за підсумками роботи, і тому вже у січні 1998 р. першим заступником Міністра освіти і науки В.П. Андрущенком було запропоновано надіслати до Кабінету Міністрів України подання на зміну статусу інституту на університет.

В.І. Биков працював завідувачем кафедри технології машинобудування, металорізальних верстатів та інструментів, завідувачем кафедри приладобудування, нині – завідувач кафедри безпеки життєдіяльності.

Коло його наукових інтересів: тертя та змащування, динаміка гірничих і гірничо-збагачувальних машин, прилади точної механіки, охорона праці. Докторську дисертацію, присвячену підвищенню довговічності конусних дробарок та кульових млинів – головного устаткування для подрібнення залізних руд потужних гірничо-збагачувальних комбінатів – захистив у 1984 р. на спеціалізованій Вченій раді Інституту гірничої справи ім. О.О. Скочинського АН СРСР (м. Москва). Наукові досягнення і винаходи впроваджені у виробництво з великим економічним ефектом, а методики розрахунків оптимальних параметрів футеровок кульових млинів, затверджені Міністерством чорної металургії УРСР, прийняті для проектно-конструкторських організацій заводів важкого машинобудування.

Протягом 10 років очолював Черкаську обласну організацію Товариства "Знання". Член правління республіканської організації Товариства "Знання" України, член редколегії журналу "Трибуна".

Разом зі своїм учителем – заслуженим працівником вищої школи УРСР д.т.н., проф. І.А. Бегагоїним – створив школу підвищення довговічності і надійності гірничо-збагачувального устаткування в Кривому Розі. В Черкасах створив наукову школу з напрямку приладобудування, яка розробляє методологію створення автоматизованих систем багаторівневого перетворення інформації.

Опублікував понад 250 наукових та методичних праць, має 37 авторських свідоцтв і патентів. Науковий керівник 14 кандидатських дисертацій, п’ятеро вихованців наукової школи В.І. Бикова стали відомими вченими, докторами наук: Ю.С. Рудь, А.І. Литвин, В.М. Шарапов, А.А. Засядько, С.В. Голуб.

Прізвище В.І. Бикова занесене до таких видань (з врученням іменних медалей):

- Dictionary of International Biography, Twenty seventh еdition. – Cambridge, England. – 1999;

- 2000 Outstanding Intellectuals of the 20-th Century. – Cambridge, England. – 2001;

- 2000 Outstanding Intellectuals of the 21-th Century. – Cambridge, England. – 2002.

Визнаний "Людиною року 1999" (Американський біографічний інститут) і нагороджений іменною золотою медаллю "Medal of Honor 2000 Millennium. American Biographical Institute".

ЛЕГА

Юрій Григорович

Ректор Черкаського державного технологічного університету (1998-2014 рр.).

Доктор технічних наук, професор,
академік Міжнародної академії комп’ютерних наук і систем,
академік Української академії наук,
академік Академії зв’язку України,
заслужений працівник народної освіти України.

Народився  11 вересня 1949 р. в місті Золотоноша Черкаської області. 

У 1966 р. успішно закінчив Золотоніську середню школу ім. С.Л. Скляренка і вступив до Кіровоградського технічного училища зв’язку, яке закінчив з відзнакою в 1968 р. Свою трудову діяльність він розпочав після закінчення цього училища. Працював радіомеханіком телевізійної майстерні в рідному місті Золотоноша, а з 1969 р. – у Золотоніському районному вузлі зв’язку монтером, потім радіомеханіком телевізійної майстерні.

У 1971 р. вступив, а в 1976 р. закінчив з відзнакою Одеський електротехнічний інститут зв’язку ім. О.С. Попова (нині Українська державна академія зв’язку). Після закінчення інституту працював інженером в Золотоніському вузлі зв’язку.

Із 1981 р. перебуває на партійній роботі: працював інструктором організаційного відділу Золотоніського райкому партії України Черкаської області, з 1982 р. переведений інструктором загального відділу Черкаського обкому Компартії України, а з 1984 р. працював інструктором промислово-транспортного відділу обкому партії. У травні 1987 р. Юрій Григорович Лега обраний другим секретарем Золотоніського райкому Компартії України.

Із 1988 р. поєднував партійну роботу з викладанням в Черкаській філії Київського політехнічного інституту (з 1988 р.  – асистент кафедри радіотехніки; з 1991 р. – доцент, а вже з 1994 р. – професор зазначеної кафедри).

У 1991 р. захистив кандидатську дисертацію на тему "Розробка та дослідження слідкуючого фільтра для прийому сигналів з однополюсною та амплітудною модуляцією" в Одеському електротехнічному інституті зв’язку ім. О.С. Попова, став доцентом кафедри радіотехніки Черкаського інженерно-технологічного інституту.

Із 1993 по 1998 р.  працював  секретарем Вченої ради Черкаського інженерно-технологічного інституту. У період з 1995 по 1998 рр. очолював профспілковий комітет викладачів та співробітників, з січня по листопад 1998 р. працював проректором з науково-дослідної роботи Черкаського інженерно-технологічного інституту.

З 1998 р. по березень 2014 р. - ректор Черкаського державного технологічного університету. 

 Із 1998 по 2007 р. працював завідувачем кафедри комп’ютерних систем, а з 2007 р. по 2014 р. очолював кафедру радіотехніки університету.

У 2001 р. успішно захистив дисертацію на здобуття наукового ступення доктора технічних наук на тему: "Наукові принципи побудови та дослідження систем зв’язку з використанням шумових сигналів".

Дійсний член Клубу ректорів Європи (з 2007 р.).

Почесний громадянин міст Черкаси (2009 р.) та Золотоноша (Черкаська область) (2002 р.).

КАЧАЛА

Тамара Миколаївна

Ректор Черкаського державного технологічного університету (2014-2015 рр.).

доктор економічних наук, професор, заслужений економіст України

Народилася 17 жовтня  в м. Золотоноша Черкаської області.

У 1981 р. закінчила із золотою медаллю Золотоніську середню школу № 5.

У 1985 р. з відзнакою закінчила Полтавський кооперативний інститут, у 1995 р. – аспірантуру Академії народного господарства ім. Г. Плеханова (м. Москва). Кандидат економічних наук (1997 р.), доцент (2002 р.). Доктор економічних наук (2002 р.), професор (2003 р.).

Наукова та міжнародна діяльність: участь більш ніж у 60-ти науково-практичних конференціях, у тому числі 50-ти міжнародних. Із 2010 р. – член Президії ради проректорів з наукової роботи ВНЗ IV рівня акредитації. Засновник і керівник наукової школи «Регіональні особливості соціально-економічного розвитку України». Голова спеціалізованої вченої ради Д.73.052.02 по захисту дисертацій на здобуття наукових ступенів доктора /кандидата економічних наук зі спеціальності 08.00.05 – розвиток продуктивних сил і регіональна економіка Черкаського державного технологічного університету;

Керівник (від української сторони) міжнародної програми «Розвиток підприємницьких структур в українських університетах» з підтримки трансферу технологій для підприємницької діяльності у рамках проекту ТЕМРUS-TASIS PROJECT (2008 – 2009 рр.). Учасник проекту «Офіс спільної підтримки сприяння інтеграції України до європейського дослідницького простору» (2009 – 2011 рр.).  Регіональний менеджер міжнародної програми «Лідерство та управління змінами» в рамках ТЕМРUS ІV PROJECT (2013 – 2015 рр.).

Під науковим керівництвом Т.М. Качали захищено 11 кандидатів та 5 докторів економічних наук.

Нагороди, відзнаки, почесні звання: заслужений економіст України, нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня,  Грамотою Верховної ради України (2010 р.) – за заслуги перед Українським народом, нагрудними знаками Міністерства освіти і науки України: «Відмінник освіти України» (2007 р.), «За наукові досягнення» (2008 р.);Почесною грамотою Черкаської обласної  державної адміністрації (2013 р.), Грамотою Головного управління освіти і науки Черкаської облдержадміністрації (2006 р.), а також відзнакою «Найкращий учений» Іnternational Scienceand Education Competition. Oxford (Великобританія, 2013 р.), медаллю «За наукові заслуги» Вищої школи маркетингового управління та загальних мов м. Катовіце (Польща, 2011 р.).

Наукові праці: автор (співавтор) понад 250 наукових праць, з них  11 – у  наукових періодичних виданнях інших держав та наукових виданнях, які включені до міжнародних наукометричних баз даних; 27 монографій (із них 4 – одноосібних); 7 підручників і навчальних посібників із грифом Міністерства освіти і науки України; 25 методичних рекомендацій.

НАЗАРЕНКО

Сергій Анатолійович

Виконуючий обов’язки ректора Черкаського державного технологічного університету (2015 – 2016).

Доктор економічних наук, професор.

Народився 3 лютого 1978 р. в м. Черкаси.

Трудову діяльність розпочав  у 1997 р. після закінчення фінансово-економічного факультету Черкаського інженерно-технологічного інституту на посаді старшого державного податкового ревізор-інспектора державної податкової адміністрації Черкаської області.

В Черкаському інженерно-технологічному університеті почав працювати з 15. 04. 2002 р. на посаді викладача. Пройшов шлях  від викладача до в.о. ректора університету.

У 2013 р. захистив дисертацію і отримав науковий ступінь доктора економічних наук. У  2015 р. отримав вчене звання професора.

Назаренко С.А.  приймає активну участь у науковій роботі. Займаючись науковою та викладацькою роботою, постійно підтримує зв'язок з практикою господарювання підприємств Черкаської області, співпрацює з роботодавцями. Тісно співпрацює з організаціями міста та області в питаннях економічної допомоги в різних галузях народного господарства.

За час роботи на посаді в.о. ректора ЧДТУ забезпечив стабільність морально-психологічного клімату в колективі.

Член робочої групи при Міністерстві юстиції України з питань удосконалення законодавства у сфері банкрутства.

Проводить практичні семінари регіонального рівня з питань формування і розвитку регіонального кластеру життєзабезпечення.

Має понад 70 наукових праць, з яких 2 монографії.

ГРИГОР

Олег Олександрович

Ректор Черкаського державного технологічного університету 

Доктор політичних наук, професор

Народився 18 січня 1967 року в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області.

У 1984 році закінчив Княжицьку середню школу Звенигородського району Черкаської області.

У 1990 році закінчив механіко-технологічний факультет філіалу Київського політехнічного інституту за спеціальністю "Технологія машинобудування, металорізальні верстати та інструменти". Присвоєна кваліфікація "інженер-механік".

  Трудова діяльність: