ЧДТУ

У Черкасах викладач ЧДТУ знайшов унікальний спосіб допомагати армії: він збирає старі ноутбуки, комп’ютери та телефони, ремонтує або здає їх на брухт, а на виручені кошти купує дрони, старлінки та засоби зв’язку для 118 бригади ТрО. Завдяки ініціативі непотрібна техніка перетворюється на реальну підтримку ЗСУ. Про це пишуть «18000» і розповідають історію доцента кафедри програмного забезпечення автоматизованих систем Черкаського державного технологічного університету, який, збираючи стару техніку, закумулював для військових понад 1,7 мільйона гривень.

Журналістку та оператора “18000” в одному з кабінетів університету зустрічає чоловік середнього віку, в окулярах та сорочці, комір якої виглядає з-під сірого светра. Це викладач комп’ютерних наук і засновник ініціативи “Москалевбивчий мотлох” Григорій Заспа.

Ноутбуки, якими можна “полікувати” кілька інших, плати від комп’ютерів, які потрібно перевірити, мобільні телефони, які відправили на сортування, і різноманітна техніка, “до якої ще не дійшли руки” – коробки зі старою електронікою давно заполонили простір довкола Григорія як на роботі, так і вдома. Він знає, як усе те, що зазвичай валяється і припадає пилом, “бо шкода викинути”, перетворити на допомогу для війська. Наступні 40 хвилин чоловік захоплено говоритиме про свою справу, якій вже більше двох років. Вона приносить користь не лише для армії, але й для екології.

Як допомогти армії: пошук шляхів

Григорій Заспа, передбачаючи початок повномасштабного вторгнення, почав активно донатити на ЗСУ наприкінці 2021 року. Допомагав 118 бригаді ТрО, оскільки мав серед тамтешніх військових знайомих.

– На початку повномасштабного вторгнення прийшов до них і запитав, як конкретно я можу допомогти. Аби знайти кошти на необхідне, я звернувся за допомогою до знайомих з-за кордону, – пригадує черкащанин.

Потім Григорій збирав кошти на допомогу серед знайомих, які живуть в Україні. Щомісяця вдавалося акумулювати по 15-20 тисяч. Однак Григорія постійно гнітила думка, що цього замало для допомоги армії:

– Я слухав усі новини про війну буквально як наркоман, не міг відірватися. Постійно говорив собі: “Я роблю малий вклад, цього недостатньо”.

Тому черкащанин продовжував думати над тим, звідки ще можна залучити кошти на допомогу. Серед ідей були і ті, що не принесли результату. Так, одного разу у чоловіка з’явився задум пройтися берегом Дніпра, зібрати вторсировину, зокрема склотару і алюмінієві банки, щоб здати їх.

– Одягнув навушники, іду, слухаю про війну і збираю… Пройшов усім узбережжям, але наші люди виявилися не такими вже свинями. Крім того, скло на той час взагалі не приймали. Алюмінієвих банок назбирав гривень на 15. Ідея провалилася, – констатує Григорій Заспа.

Екоініціатива у Черкасах: виникнення проєкту “Москалевбивчий мотлох”

Пізніше викладач побачив рекламу про прийом деталей від старих комп’ютерів.

– Розцінки були не дві копійки, прямо таки непогані гроші, мені навіть слабо вірилося, що таке може бути. Вдома валялися старі комп’ютерні плати, які я кілька разів хотів викинути, але, як зазвичай в українця, рука не піднялася. Я зібрав те все і відправив. Гроші реально прийшли за тими цінами, які були вказані на сайті, – доцент розповідає, не приховуючи здивування.

Тоді на ютуб-каналі “18000” Григорій побачив інтерв’ю з Настею Михайлович, яка є ініціаторкою благодійних розпродажів “Garage Sale”. У чоловіка виникла думка, що, використовуючи такий же механізм, він зможе збирати і продати речі, якими люди не користуються.

– Ідея “Гаражки” полягає у тому, щоб не просто просити у людей донати, а речі, які можна продати. Моя перша гіпотеза була у тому, що люди мають багато старої непотрібної техніки, яку їм шкода викинути на смітник. Друга – для допомоги армії люди будуть охоче віддавати свій мотлох. Вони обидві справдилися, – ділиться Заспа.

Прийом техніки на брухт у школах Черкас

Чоловік опублікував у фейсбуці пост про те, що збирає стару комп’ютерну та обчислювальну техніку, аби здати її на метал і залучити кошти на допомогу ЗСУ. З перших днів люди почали приносити багато техніки. Ініціатор проєкту намагався організувати діяльність так, щоб мати підтримуючі структури.

– З’явилася ідея створити пункти прийому у школах. Я шукав контакти директорів, домовлявся, вони охоче йшли на зустріч. Задум спрацював, адже зазвичай люди живуть близько до шкіл і принести туди техніку їм неважко. Крім того, вчителі і батьки активно поширюють інформацію по чатах, – говорить волонтер. – Так разом зі школами вдалося зібрати багато. Долучилося більше десяти навчальних закладів, деякі з них провели по 7-8 зборів. Відгукнулася навіть одна зі шкіл у Києві.

У громадах Черкаської області здають стару техніку на переробку та ремонт

Також до ініціативи Григорія приєдналися люди з інших населених пунктів області, які займалися організацією збору старої техніки у свої громадах: Сміла, Кам’янка, Умань, Тальне.

– Монастирище – перевершило всі мої очікування. Я ніколи не думав, що у такому малому населеному пункті можна стільки зібрати. Тамтешній волонтер дуже активно попрацював, – додає засновник благодійної ініціативи.

Через рік ініціативу “Москалевбивчий мотлох” вдалося активно пропушити у соціальних мережах. У різних областях з’явилися люди, які почали збирати техніку у своїх громадах.

– У Черкаси надходила лавина посилок із усієї України. Людей, які вислали за раз понад сто кілограмів електроніки, більше десятка. У розпал кампанії я забирав із пошти понад 30 посилок на тиждень, найбільша важила до 150 кілограмів, – каже викладач ЧДТУ.

Він намагається організувати роботу так, щоб витрачати на логістику мінімум коштів. Зокрема, знаходить і долучає людей, які періодично їздять до інших міст у власних справах на авто і мають можливість, повертаючись до Черкас, забрати техніку.

– Так організовували доставку з Умані, Тального та Сміли. Інколи буси приїжджають забиті. Щодо посилок: якщо правильно пересилати електроніку, то витрати на пошту того варті. Також варто віддати належне людям, бо вони надсилають техніку переважно за власні кошти. У попередній переписці я завжди намагаюся сказати, що краще надсилати, і акцентую на тому, аби люди не поспішали, а спробувати зібрати побільше, щоб не витрачатися на пересилку двічі, – розповідає Заспа.

Хто допомагає викладачу ЧДТУ збирати кошти на дрони?

Небайдужі черкасці допомагають засновнику благодійного проєкту розбирати і сортувати техніку. Зокрема, це до десятка студентів та працівники університету, один із них допомагає знаходити кращі рішення щодо застосування електроніки.

– Дехто приходить допомагати в ЧДТУ, дехто – у себе вдома. Є такі люди, що допомагають вже два роки. Серед тих, хто зробив значний вклад – три пенсіонери. Я відвожу і забираю у них техніку. Така робота – це хороший спосіб допомогти, коли іншої можливості немає. Також мені постійно допомагає батько. Він возить посилки і розбирає техніку, – ділиться ініціатор проєкту.

За його словами, “на піку” діяльності над проєктом одночасно працювало до 20 людей. Та це не лише черкасці, Григорій розповів і про волонтерку з Києва, яка постійно збирає і передає йому техніку. Їй вдалося акумулювати понад тонну брухту.

Куди здати стару техніку у Черкасах, щоб підтримати ЗСУ?

Для проєкту “Москалевбивчий мотлох” Григорій Заспа збирає стару техніку, яка їм не потрібна. Ось перелік того, що приймає черкащанин:

• системні блоки комп’ютерів;

  • материнські плати;

  • карти пам’яті;

  • процесори;

  • плати розширення;

  • SD-ROM;

  • алюмінієві радіатори;

• мобільні телефони;

• ноутбуки;

• мережеве обладнання (роутери, тюнери). 

Як зазначає волонтер, з пристроїв, перерахованих вище, користі найбільше. Щодо техніки, якої потребують військові – це переважно ноутбуки.

– Багато електроніки можна доукомплектувати, підрехтувати і передати військовим напряму або продати, аби зібрати для ЗСУ більше коштів. Складно буває розмістити техніку, коли її приходить багато. Тоді намагаюся швидше організувати розбір, щоб звільнити місце, – додає доцент.

У кабінетній комірчині Григорія все заставлено технікою. Ноутбуки впорядковані по коробках і чекають своєї черги на стелажі. Власне, уся комора просто заповнена коробками. Але, як говорить сам, це вже після прибирання. Біля столу лежать кілька пакетів із кнопковими телефонами, на шафі висять дроти і кабелі, які ще можна використати, поруч стовпчиком складені пластикові кришки з-під більш габаритної техніки. У самому кабінеті подекуди прилаштовані комп’ютерні блоки, один із них чоловік розбирає прямо при нас.

118 бригада ТрО отримала дрони і старлінки завдяки благодійній ініціативі черкащанина

За два роки діяльності проєкту “Москалевбивчий мотлох” черкащанину вдалося допомогти військовим на понад 1 мільйон 700 тисяч гривень. Серед переданого Силам оборони військове та технічне підсилення.

– Переважно закупівлі здійснював я особисто за запитами військових. Це різноманітне оснащення: пристрої для зв’язку, FPV-дрони, засоби виявлення дронів,  старлінки і приладдя до них, шини для авто чи ремонт транспорту. Крім того, проєкт оплачує один старлінк для бригади – це коштує 50 тисяч на рік, – говорить засновник ініціативи.

Із технічного підсилення черкащанин та його однодумці передали війську:

• комп’ютерну техніку – 86 шт.;

• ноутбуки – 27 шт.;

• принтери – 31 шт.;

• телевізори – 5 шт.;

• різноманітні аксесуари для військової техніки (кабелі для рацій, антени, компоненти до старлінків, карти пам’яті тощо) – 105 шт. 

Крім того, за кошти, акумульовані проєктом, для армії закупили і передали військову техніку:

• автомобіль;

• чотири старлінки;

• п’ять детекторів дронів;

• супутникову антену;

• три комплекти шин для позашляховиків;

• набори інструментів для ремонту автомобіля;

• теплові гармати;

• артилеристську бусоль;

• кронштейни для кріплення прицілів на кулемети тощо.

Найбільшою закупівлею став безпілотник “Mavic 3T”, вартість якого – 200 тисяч гривень. 90% допомоги Григорій Заспа спрямовує на потреби 118 бригади ТрО.

Супутні доброчинні ініціативи: переробка акумуляторів, сортування пластмаси

Із розвитком проєкту зі збору старої техніки виникло багато побічної діяльності, про яку на початку доцент навіть не замислювався. 

– Певний час я був хабом передачі техніки від тих, у кого вона є, до 118 бригади. Наприклад, одна IT-компанія передала через мене бригаді одинадцять потужних комп’ютерів, тоді вони були дуже потрібні, – пригадує черкащанин.

Крім того, чоловік почав збирати акумулятори від техніки, яка може працювати автономно. Їх передає смілянській ДФТГ, де для військових роблять павербанки. А ті батареї, які вже непридатні, він відносить у спеціальний контейнер для утилізації, щоб не забруднювати природу. З тією ж метою збирає електронні сигарети. 

– Усередині них є батарейки, з яких теж майструють павербанки. І не лише. Одного разу військові просили такі блоки живлення для мін, – розповідає викладач.

Ще Григорій збирає марковану пластмасу, говорить, що її також мріє здати, але щоб по неї прислали машину, потрібно зібрати багато. Загалом за два роки чоловік зібрав кілька тонн брухту.

“Я займаюся цією справою кожного дня і буду до перемоги”

Черкасець пригадує, як на початку діяльності отримував хейт у соціальних мережах. Заспа витратив багато зусиль на те, щоб породити довіру до проєкту. Кожну закупівлю та передачу техніки старається демонструвати на фейсбук-сторінці “Москалевбивчий мотлох”.

– Я займаюся цією справою кожного дня. За два роки днів, коли я не працював над проєктом, було близько десяти. Наприкінці робочого дня, коли з університету всі розходяться, я починаю займатися технікою, потім їду додому і працюю ще там. Робота полягає не лише в тому, щоб розбирати і сортувати брухт, багато часу я витрачаю на те, аби вирішити, куди краще спрямувати певну техніку, або перевірити, працює вона чи ні. Не все перевірити легко. Це теж займає багато часу, – ділиться Григорій Заспа.

Він планує займатися збором техніки і надалі, бо, як говорить сам, “ми не маємо права говорити про втому, поки триває боротьба”.

– Зараз потрібно буде попрацювати, щоб розширитися і більш активно пропушити ініціативу у райцентрах. Я знаю, що з маленького села можна зібрати декілька сот телефонів. Коли мене запитують, чи я збираю ще техніку, я говорю: “До перемоги, до закінчення повномасштабки – однозначно”, – каже волонтер.

Розмову перериває сигнал повітряної тривоги, що лунає в університеті.

– Ось до нас летять ті речі, які щоразу нагадують – ще не час зупинятися!