ЧДТУ

Народився 14 січня 1952 року у місті Києві.  У 1969 році закінчив середню школу. У 1969-1970 роках працював лаборантом у Київському вищому інженерному радіотехнічному училищі протиповітряної оборони, із січня по травень 1970 року заочно навчався у Київському інституті інженерів цивільної авіації.  Із травня 1970 року по травень 1972 року служив у лавах Радянської Армії, зокрема півтора роки – у Німецькій Демократичній Республіці.

У 1972 році поступив на факультет електронної техніки  Київського політехнічного інституту, який закінчив у 1978 році за спеціальністю «Напівпровідники і діелектрики». Працював завідувачем сектору обліку комітету комсомолу Київського політехнічного інституту. Із червня 1979-го по серпень 1995-го року – інженер, молодший науковий співробітник, старший науковий співробітник кафедри автоматизації проектування електронно-обчислювальної апаратури (систем автоматизації проектування) факультету електронної техніки Київського політехнічного інституту (Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»). У 1987 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук за спеціальністю «Системи автоматизації проектування». Брав участь у керівництві науковою роботою українських та німецьких студентів КПІ, зокрема зі створення ними власного програмного продукту, подальшій супровід якого на підприємствах надавав їм можливість цільового працевлаштування. Із 1987 року керував групою розробників програмного забезпечення діалогових систем на кафедрі САПР КПІ, у 1987–1991 роках також був науковим керівником творчого колективу госпрозрахункового міжгалузевого спеціалізованого конструкторського бюро. Програмні комплекси, розроблені за участю Порева С.М. впроваджено на понад 15-ти підприємствах України, колишнього Радянського Союзу, у Болгарії та США.

Із серпня 1995 року працював у Міністерстві освіти України на посадах спеціаліста 1 категорії (у 1995 р.), начальника відділу науково-виробничої та інноваційної діяльності (1996-2000рр.), а з 2000-го по вересень 2005 року – у Міністерстві освіти і науки України на посадах головного спеціаліста, начальника відділу науки підвідомчих організацій, заступника директора департаменту науково-технологічного розвитку. Працював у складі міжвідомчих робочих груп, комісій, міжвідомчих рад Кабінету Міністрів України. У 1997-1999 роках був позаштатним консультантом Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти.

За період з 1995 року брав участь у підготовці пропозицій до проектів і внесення змін до законів України «Про інноваційну діяльність», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про вищу освіту», «Про  науково-технічну інформацію» та інших. Був головним розробником «Концепції наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності в системі вищої освіти», ухваленої колегією МОН у 2001 року, аналітичного документу «Про наукове забезпечення потреб економіки та її технологічного оновлення», заходи якого у 2004 році погоджено Урядовим комітетом  соціального, науково-технічного та гуманітарного розвитку. Був одним з головних розробників «Порядку формування і виконання замовлення на проведення наукових досліджень і розробок, проектних та конструкторських робіт за рахунок коштів державного бюджету», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року №1084.

У вересні 2005 року перейшов до Інституту магнетизму НАН України та МОН України, де працював по лютий місяць 2015 року на посадах завідувача лабораторії, ученого секретаря, понад 5 років - заступника директора із науково-педагогічної роботи, із наукових питань.

Здійснював викладацьку діяльність, із 2006-го по 2015 рік викладав магістрантам фізико-математичного факультету НТУУ «КПІ» курс «Основи наукових досліджень».

У середині 90-х років змінив тематику власних наукових досліджень і розробок, займався проблемами організації наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності у системі вищої освіти. З 1996-го по 2015 рік опублікував понад 50 наукових статей і тез доповідей на міжнародних конференціях (з яких понад 25 – без співавторів, 6 – англійською мовою) із проблем організації науки, педагогіки, інноваційної діяльності та економіки, філософії науки. Значну частину наукових напрацювань Порева С.М. узагальнено у одноосібній монографії «Університет і наука. Епістемологія, методологія і педагогіка виробництв знань», що опублікована наприкінці 2012 року.

Після переводу з МОН України продовжував науково-організаційну роботу, працював у складі державних комісій, був членом президії Ради проректорів із наукової роботи ВНЗ та директорів наукових установ МОНУ, експертом і заступником голови науково-експертної секції МОНУ «Педагогіка, психологія, соціологія, проблеми науки та освіти» із часу її заснування. У 2005-2007 роках був одним з головних розробників Концепції і Державної цільової науково-технічної та соціальної програми «Наука в університетах» на 2008-2012 роки, прийнятих постановами Кабінету Міністрів України.  У 2008 році був керівником проекту із розроблення вимог та визначення критеріїв добору учасників цієї програми. У супереч пропозиціям більшості співавторів Програми, пропонував не надавати статус дослідницьких університетам за вже досягнуті на 2008 рік показники, а інвестувати кошти у проекти розвитку, ставити на 5 – 7 років завдання щодо реального досягнення рівня світових дослідницьких університетів  і забезпечувати це організаційно та фінансово, а також за рахунок зростання чисельності талановитих випускників магістратури та аспірантури у науково-навчальних центрах цих закладів.

За особистий внесок у розвиток науки України нагороджувався: знаком «Відмінник освіти України» Міністерства освіти України, Почесною грамотою Міністерства освіти і науки України, отримав Подяку Київського міського голови, нагороджений знаком «Петро Могила» Міністерства освіти і науки України, у 2009 році – Почесною грамотою Кабінету Міністрів України.

Із лютого 2015 року працює на посаді проректора з науково-дослідної роботи та міжнародних зв'язків Черкаського державного технологічного університету. Здійснює напрацювання документів та науково-методичних матеріалів із проблем науково-організаційної діяльності МОН України та вищих навчальних закладів.

Одружений, має доньку і сина.

Основним своїм завданням вважає здійснення заходів щодо становлення ЧДТУ як дослідницького університету європейського рівня.